Михайло Юрійович Лермонтов написав твір «Сон» в 1841 році. Критики вважають, що саме цей твір варто відносити до пізнього творчості того періоду, так як вірш було написано в найпізніші року. Цей вірш було написано не просто так. Адже Лермонтов в останні роки життя, про що навіть не підозрював, але ніби інтуїтивно все ж передчував щось на зразок цього. П
роизведение було написано бо, що один Лермонтова, Одоєвський, подарував своєму приятелеві – Михайлу Юрійовичу, блокнот для записів, і сказав, щоб він всі сторінки її списав своїми віршами. Він так розраховував підтримати Лермонтова, але зовсім навіть не міг подумати, що свого друга бачить в останній раз в житті. Адже незабаром після цього прекрасний і талановитий чоловік, Михайло Лермонтов, помер на дуелі.
Вірш «Сон» написано ніби не просто так. Воно відразу ж, як би виділяється з лав інших творів поета. Адже, коли поет писав цей твір, він думав про те, що більше ніколи не буде писати свої вірші і просто твору. Він також розумів, що його не дарма вислали на заслання, так як частенько його думки в своїх творах не були такі, які можуть догодити цареві. А саме – вони були волелюбні, і навіть занадто, і суперечили загальним правилам. Саме тому, він також, навіть знав, що буде змушений після всього – незабаром вийти у відставку.
В творі «Сон» всі ці емоції написано, тільки трохи в портативному вигляді. В твір сюжет досить незвичайний. Лермонтов як би описує у своєму головному ліричному героєві – себе самого. Він як би знаходиться вдома – спокій і затишок, там де завжди добре і надійно. Там же знаходяться і дівчата, дівчата, які в захопленні від цієї людини. І тут одна з них, бачить цього ліричного героя зовсім не у вітальні красивою, а на вулиці, а якщо бути точніше – то в жаркій пустелі, де той самотній лежить на землі, на піску, вбитий, не живий і не дихає. Це лякає дівчину, хоча й здається дивним, адже це ознака поганого в житті самого Лермонтова.
Аналіз вірша Сон Лермонтова
Вірш було написано в 1841 році, на той час Михайло Лермонтов перебував у засланні на Кавказі. Вірш було одним з останніх робіт поета. Лермонтов як ніби відчував свою швидку смерть, що для нього не дивно, адже він іноді писав пророчі вірші. Таким якраз виявилося вірш «сон». Поет вразив тим, як точно описав свою смерть.
Говорячи про образ дівчини, яка бачила сон, таким чином автор згущує фарби, надає реальності. У вірші немає прихованих смислів, поет ніби описує те, що бачив у видінні про свою долю. Вірш занурює читача в містичний світ, але ні одне слово не видає цього. Вірш апріорі є передбаченням.
Перед від’їздом поета його друг, Володимир Одоєвський, подарував йому записну книжку. Одоєвський, мабуть, хотів підтримати одного, так як сказав, що поет повинен після повернення привезти книжку, повну віршів. Після того, як загинув Михайло Юрійович Лермонтов, цю записну книжку знайшли, саме в ній було те саме вірш, яке було фатальним. Існує думка про те, що поет прекрасно знав свою смерть і міняти нічого не збирався, він був решимым людиною, принциповим, він розумів, що нічого не змінити, на його погляд це було навіть низько. Коли був день його дуелі, Лермонтов підняв свою зброю до неба, приймаючи долю такою, яка вона є. Так і стало дійсністю вірш.
Треба сказати про те, що вірш трохи не властиво Лермонтову. Так вважають багато людей, які спеціалізуються на його літературі. Вірші поета зазвичай овіяні романтизмом, саме в цьому стилі він писав, але одна з його останніх віршів вразили читачів. Містика, тема долі, загибелі-кредо вірші. У вірші присутня також образ кохання, адже саме одна дівчина, яка по-справжньому любила ліричного героя, побачила його, ці дві реальності відображали один одного, вони паралельні. Бути може, Лермонтов хотів такої любові, адже тільки перед смертю, у своєму вірші він зміг її побачити.
10 клас
Аналіз вірша Сон за планом
