Він звертається до друга з проханням побути з ним поруч в останні хвилини. Природно, вмираючому б передати щось рідним і друзям
У цьому стихотвлоении-заповіті поет, ніби гине від ворожої кулі після бою, веде свій монолог.
Він звертається до друга з проханням побути з ним поруч в останні хвилини. Природно, вмираючому б передати щось рідним і друзям. Але він визнає, що його доля мало кого хвилює. Не надто герой сумує з цього приводу, приймає як факт. Напевно, як будь-який тонко відчуває людина, як непересічна особистість, схильна до роздумів і спогляданню, поет не міг би похвалитися натовпом справжніх друзів. І все ж відчувається, що йому було б приємно, якщо б хто-то доброзичливо їм поцікавився.
Такій людині Лермонтов просив передати, що загинув на полі бою за царя, за батьківщину, чесно виконуючи свій військовий обов’язок, що погані лікарі, які не змогли врятувати пораненого.
Вмираючий каже, що навряд чи живі батько його й мати. Але так навіть краще… навіщо було б засмучувати старих таким сумним звісткою? І навіть якщо цей приятель зустріне когось із них, то Михайло Юрійович просить передати їм, що просто відправився в далекий похід. А написати їм листа синові ніби лінь. Краще нехай старі батьки пожурять свого непутящого сина, чим будуть побиватися за ним, загиблому так рано.
В останній строфі оповідач приходить до важливого образу – до прекрасної сусідки. Вони колись дуже давно розлучилися, але він її не забув. На смертному одрі він пам’ятає про неї, розуміючи, що у неї “порожнє” серце. Ось їй він дозволяє сказати всю правду, нехай хоча б вона по ньому поплаче, адже, видно, раніше цього не робила – нітрохи не переживала за коханого. Він знає, що вона навіть не запитає про нього, але їй призначено знати правду.
Є у вірші печаль і образа, відчувається смуток і надрив. Це вірш, дійсно, емоційне заповіт ліричного героя – сильне і хвилююче.
Аналіз вірша Заповіт за планом
