Маяковський був неординарною особистістю і видатним поетом. Він часто порушував у своїх творах прості людські теми. Одна з них жалість і участь до долі коня, яка впала посеред площі, в його вірші «Добре ставлення до коней». А навколо поспішали і бігли люди. Їм немає справи до трагедії живої істоти.
Автор міркує про те, що сталося з людством, яке не співчуває бідному тварині, куди поділися всі найкращі якості, які притаманні людству. Вона лежала посеред вулиці і дивилася навколо сумними очима. Маяковський порівнює людей з конем, маючи на увазі, що таке може статися з будь-яким з товариства, а навколо, як і раніше будуть мчати, і мчати, сотні людей і ніхто не виявить жалісливість. Багато хто просто пройдуть і навіть не повернуть голови. Кожен рядок поета наповнене сумом і трагічним самотністю, де крізь сміх і голоси чути як би стукіт кінських копит, віддаляється в сіру поволоку дня.
У Маяковського свої художньо-виражальні засоби, з допомогою яких нагнітається атмосфера твору. Для цього літератор використовує особливу римування рядків і слів, що було йому так властиво. Він, взагалі був великий майстер придумувати нові слова і засоби, для більш чіткого і нестандартного вираження своїх думок. Маяковський використовував точні і неточні, багаті рими, з жіночим і чоловічим наголосом. Поет використовував вільний і вільний вірш, що дало йому можливість точніше виразити потрібні думки і емоції. Він закликав на допомогу – звукопись, фонетичне мовленнєвий засіб, яке надало творові особливої виразності.
У рядках часто повторюються і протиставляються звуки: голосні і приголосні. Використовував альтерацію і ассонанс, метафори і інверсію. Коли в кінці вірша, руда кінь, зібравши свої останні сили, згадавши себе маленькою конячкою, піднялася і пішла по вулиці, гучно цокаючи своїми копитами. Її як би підтримував ліричний герой, який поспівчував їй і засудив тих, хто над нею сміявся. І з’явилася надія на те, що буде добро, радість і життя.
Аналіз вірша Добре ставлення до коней Маяковського
Вірш Ст. В. Маяковського “Добре ставлення до коней” одне з найбільш пронизливих і життєстверджуючих віршів поета, улюблене навіть тими, кому не подобається творчість поета.
Починається вона словами:
“Били копита,
Співали ніби:
-Гриб.
Грабуй.
Труну.
Грубий-
Вітром опита,
льодом взута
вулиця ковзала”.
Щоб передати атмосферу того часу, той хаос, який панував у суспільстві, Маяковський вживає такі похмурі слова для початку свого вірша.
І відразу уявляєш собі бруківку в центрі старої Москви. зимовий холодний день, віз з рудим конем в упряжці і снують по своїх справах прикажчиків, майстрових і інший діловий люд. Все йде як має бути….
В. о жах” “Коня на круп
впала,
і відразу
за роззявою роззява,
штани
прийшли
Кузнєцким
клешить,
скупчилися…”
Біля старої кобили тут же зібрався натовп, регіт якої “зазвякал” на весь Кузнецький.
Тут Маяковський хоче показати духовний вигляд величезної юрби. Ні про яке співчуття та милосердя не може бути й мови.
А що ж кінь? Безпорадна, стара і без сил, вона лежала на бруківці і все розуміла. І лише один (!) людина з натовпу підійшов до коня і заглянув в очі кінські”, повні благання, приниження і сорому за свою безпомічну старість. Співчуття до коня було настільки велике, що людина заговорив з нею людською мовою:
“Кінь, не треба.
Кінь,
слухайте чого ви думаєте, що ви
цих плоше?
Дитино,
всі ми
трошки
коні,
кожен з нас
по-своєму
кінь.”
Тут Маяковський дає зрозуміти, що люди, глумившиеся над впала конем, нітрохи не краще самих коней.
Ці людські слова підтримки створили диво! Кінь, як ніби їх зрозуміла і вони надали їй сил! Кінь схопилася на ноги, “ржанула і пішла”! Вона вже не відчувала себе старою і хворою, вона згадала молодість і здавалася собі лошам!
“І варто було жити і працювати коштувало!” – цієї життєдайної фрази Маяковський закінчує свій вірш. І як стає добре на душі від такої розв’язки сюжету.
Про що ж цей вірш? Вірш вчить нас добру, участі, небайдужості до чужої біди, повазі до старості. Вчасно сказане добре слово, допомогу і підтримку тим, хто цього особливо потребує, здатне багато перевернути в душі людини. Навіть кінь зрозуміла щире співчуття людини, звернене до неї.
Як відомо, Маяковський у своєму житті пережив гоніння, нерозуміння, заперечення своєї творчості, тому можна припустити, що він уявляв себе тієї самої конем, яка так потребує людської участі!
Аналіз вірша Добре ставлення до коней за планом
