1823 рік став для А. С. Пушкіна не кращим роком для творчості. Південна посилання, яку він відбував з-за того, що написав вірш проти імператора, залишила глибокий слід в його житті і роботі. В цей період він створив одне зі своїх ліричних творів «Свободи сіяч пустельний».
Це вірш зразок громадянської лірики.
Тема твору – розчарування у величезній ролі поета як вісника істини і свободи.
Основна думка полягає в спонуканні народу до стрімким діям за світле майбутнє країни.
Умовно, твір можна розділити на дві частини. У першій розповідається про сіяча, а другий – звернення до мирних народів.
Основою сюжету вірша стає популярний біблійний розповідь про земледельце, який сіє пшеницю, але він не впевнений в тому, що з усіх насіння проросте колосок. Одну частину зерен з’їдять птиці, друга – потрапить на камінь і висихає без води, іншу – потоптают люди. Лише невелика частина насіння, потрапивши в сприятливе середовище, обов’язково зійде. А. С. Пушкін порівнює себе з сіячем. Він вірить у те, що йому вдасться донести до народу необхідність змін в суспільстві. З допомогою цього, кожна людина зможе знайти справжню свободу. Проте А. С. Пушкін впевнений в тому, що йому менше пощастило, ніж хліборобові, який отримав хоч частина хорошого врожаю. Поет засмучений, він вважає, що просто витратив час і сили.
Автор називає народ стадом, якому воля і даром не потрібна. У той же час, А. С. Пушкін шкодує про те, що кожна людина дбати лише про власне благо і не усвідомлює, чим це може загрожувати в майбутньому. Маючи дах над головою і ситий шлунок, сучасники письменника не хочуть усвідомлювати, що вони лише маріонетки в руках влади. І це мучить душу поета. Він усвідомлює, що не в змозі змінити думку народу, який звик терпіти і задовольнятися малим.
Розмір вірша – чотиристопний ямб. Поет чергує перехресне риму з парної. А. С. Пушкін використовує засоби художньої виразності: метафори, порівняння, епітети та стилістичні прийоми.
Аналіз вірша Свободи сіяч пустельний за планом
