Нерідко письменники черпають натхнення з дійсності і обставин, у яких перебувають. Пушкін у 1824 році перебував на засланні в місті Кишинів і там зумів пробути більше двох тижнів у циганському таборі. Цей досвід дозволив йому створити поему Цигани, яка описує існування циганського табору.
По суті, ця поема пропонує читачам розглянути проблематику двох різних світів. З одного боку ми бачимо світ цивілізації і культури, вихідцем з якої є Алеко. З іншого боку, перед нами циганський табір – фактично дике існування.
Світ цивілізації існує за законами і правилами, від яких, по суті, і лежить Алеко. Адже прийняті правила вироджуються в ницість і бруд під впливом людської природи (мається на увазі, звичайно, негативна сторона цієї природи).
Формально Алеко тікає від закону, від людського закону. Проте, ймовірно, в цьому Пушкін також має на увазі не тільки переслідування законом як таким, але й втеча від людського закону підлості. Головний герой поеми нарікає на ницість засад і скутість людей, які як би ви самі себе тримають у загоні фальші.
Біжить головний герой у циганський табір, який існує як би поза законом. Там діє традиція і ритуал. Якась справжня людяність, яка регулює повсякденність вільних людей.
Представницею циганського табору в поемі здебільшого є циганка Земфіра, яка стає коханою Алеко і народжує йому сина і мудрий батько Алеко, який наставляє героя щодо циганських порядків. Спочатку головний герой приймає новий світ, він стає його частиною, обґрунтовується, отримує сім’ю і джерело заробітку.
Тим не менш, у дійсності цей герой не змінюється повністю і на завершення поеми ми розуміємо – він втікав не тільки від людського суспільства, але і від самого себе. Він залишається один, і навіть цигани йдуть цього ревнивця, який знищує свою дружину і її коханця. Алеко не може примиритися і з новим світом і його порядками, яких як би і не існує.
Мудрий циган розповідає героєві про кохання циганок і просить не нарікати на тимчасовість цього феномену. Циганки можуть полюбити іншого і не варто чекати чогось іншого.
Традиція циган полягає у свободі, в тому числі і в тому, щоб надати свободу іншого. Вони надають Алеко зробити власний вибір, але не хочуть більше мати з ним нічого спільного. Алеко в свою чергу не розуміє цього неписаного закону свободи і не може надати свободи інших, хоча і прагне волі для себе.
Поема завершується сценою його самотності. Він ніби опиняється між двома світами в повній порожнечі, в якій йому належить зрозуміти себе.
За структурою поема близька до романтизму, хоча Пушкін і вносить деякий новаторство для свого часу. З основних образів, які використовує автор, слід зазначити образ Місяця, який також являє собою душу головного героя.
Аналіз твору Цигани
Часто автори беруть своє натхнення з того середовища, в якому мешкають. Такий легендарний автор, як Пушкін, точно також надихнули на написання поеми «Цигани». У 1824 році автор був в місті Кишиневі і там пробув два тижні в циганському таборі. Завдяки цьому досвіду він і створив поему, яку знаю все.
Ця розповідь допомагає читачеві розглянути ближче проблему двох світів. Один світ – це цивілізація, культура і закони. Інший світ – дикість циганського табору.
Вся цивілізація тримається тільки на писаних законах та різних правилах. Саме від цього і хотів втекти головний герой твору – Алеко. Він хотів поринути у світ дикості і свободи і потрапив в циганський табір.
Можна сказати, що Алеко хоче втекти від законів. Йому все це дико, він хочеться сховатися від усіх.
Втік Алеко до циган, які, на його думку, не підкоряються законам. Адже там немає закону, там є традиції.
Представницею цього табору в поемі Пушкіна є Земфіра, в яку закохується Алеко. Жінка народила йому сина. Спочатку головний герой поеми прийняв цей новий бенкет, він хоче стати частиною всього цього. Він створив сім’ю і знайшов роботу, щоб забезпечувати дружину і дитину.
Однак, читач розуміє, що герой не змінився в повній мірі. В кінці твору, стає зрозуміло, що герой не тікав від людей, а від самого себе. Алеко ніяк не може змиритися з новими світом, з усіма порядками і неписаними законами. Він не готовий до такого життя.
Один мудрий циган роз’яснив головному герою те, що циганки дуже велелюбні. Спочатку вони люблять одного, потім іншого. Не варто приймати близько до серця.
Цигани цінують свободу і ставлять її на перше місце. Вони за права вибору у всьому, навіть у відносинах. Алеко повинен зробити вибір, адже з ним більше не хочуть мати справу. Навіть не хочуть його більше бачити. Герой не розуміє, чому так. Він не розуміє цих законів і не хоче дарувати комусь свободу, хоч і сам у пошуках цієї свободи для самого себе.
Поема Пушкіна закінчується тим, що головний герой залишається наодинці. Він опинився між двома світами, в якійсь порожнечі. Йому ще належить зрозуміти самого себе і це буде непросто.
За своєю структурою ця поема дуже близька до романтики. Пушкін експериментував і вносив багато корективів, щоб твір вийшло вдало. Всі образи підібрані досить точно і вдало. Кожен герой несе в собі якусь історію, яку хочеться дізнаватися. Так само, твір дуже повчальне і цікаве.
