Твори А. С. Пушкіна по праву є класикою світового рівня. У вірші «Зимова дорога» гармонійно переплітаються думки і почуття з описами природи.
Вірш створено в 1826 році. Для поета це був нелегкий час, що знайшло своє відображення в цьому творі.
В самому початку твору перед читачем вимальовуються похмурі природні явища, монотонна зимова дорога, наводить смуток і тугу. Пустельна даль, туман, місяць, висвітлює своїм тьмяним світлом – сумна картина, співзвучна меланхолічного настрою героя. Нудна зимова дорога навіває на тугу поета. Спочатку дзвін дзвіночка розвіює смуток, але незабаром починає втомлювати. Наспіви візника втішають в довгій дорозі, але і його пісні навівають тугу. Все навколо покрито сумом і печаллю.
Поет відчуває почуття смутку, втоми, самотності. Але навіть коли навколо морок і відчай, все одно залишається надія на краще майбутнє. Герой занурюється в мрії. У своїх мріях він переноситься до коханої, з якою сумує і чекає швидкої зустрічі. Спогади і думки про неї втішають і підтримують його під час виснажливого шляху.
У цьому творі поєднуються основні теми, які зазвичай зачіпає А. С. Пушкін: природа, любов, роздуми про життя і долю. У нескінченній дорозі він уявляє собі свою долю – довгу і сумну.
Саме довга зимова дорога наводить людини на сумні думки, примушує його розмірковувати про життя.
Вірш Пушкіна «Зимова дорога» відрізняється мелодійністю, пронзительностью і багатством мови.
5 клас
