Тема поета і поезії в ліриці Пушкіна 9, 10 клас твір

Образ поета і тема самої поезії займає велике місце у творчості Пушкіна. Звичайно, це важлива і близька Олександру Сергійовичу тема.

Багато у нього віршів з назвами типу «стихотворцу», «поетові» такого й такого… Часто Пушкін присвячує вірші Музі – символу самої поезії.

Один вірш Олександр Сергійович присвятив навіть чорнильниці! Тут він говорить про те, що ця непомітна річ – його поетична супутниця. Вона постійно з ним у хвилини натхнення, то над нею завжди витає чарівне хмара, то вона засихає. Це метафорично говорить про періодичність у творчості. І тут же він представляє, як коли-небудь цю чорнильницю забере інший поет. Ті, хто далекий від письменництва, не звернуть уваги, але інший поет зрозуміє. Не обов’язково, що він буде її використовувати, але вона займе почесне місце. Про це наступності в поезії. Звичайно, Пушкін не дуже би хотів, щоб його копіювали. Однак важливо, коли його спадщина цінують і розуміють.

Часто він з іронією говорить про «рифмачах». (Вірші – «плюх і бух». Це з «Історії віршотворця».) Також він сміється над розважливими шукачами почестей… На них він своїми віршами готовий ставити клеймо.

До критиків зазвичай Пушкін ставиться погано, але іноді навіть жаліє їх, так як їм треба читати всю бесталанную «каламуть. Тут він малює портрет ідеального критика-захисника поезії. Але в реальності такого, правда, не існує… У вірші «Цензору» герой представлений дурним, з родиною, на яку просто потрібні гроші.

З іншого боку Пушкін розуміє, що все – просто люди. І у вірші «Поет» показує, що його колега –проста людина, але це поки він без натхнення. Як тільки приходять рядки, людина перетворюється. Також поет звертається і до риму в однойменному вірші. Вона для нього – диво.

Дивіться також:  Твір Дружба в ліриці Пушкіна (у творчості, поезії)

Поезія змінює і тих, хто пише, але й тих, хто читає. У вірші «Сонет» Пушкін підкреслює, що навіть суворий людина не зневажає віршів. Своєю творчістю Поет може розбудити натовп. Його образ навіть схожий з пророком. Поет самотній, у нього є свій вівтар, на які інші плюють. Справжній поет любить тільки рими та ідеї, він сам собі суддя. У «Поет і натовп» Пушкін чує прохання черні навчати, і надихати, але він сміється, так як на поводу у натовпу ніколи не піде навіть заради благої мети.

Не можна забувати, що ця поетична влада дорівнює великої відповідальності. Чарівний дар цей Пушкін радить використовувати дуже дбайливо.

Твір Тема поета і поезії у творчості Пушкіна

Дана тема присутній чи не в кожному творі А. С. Пушкіна і займає найважливіше місце в усій його творчості. Вже на початку свого творчого шляху автор демонструє своє ставлення до поетам-сучасникам. Уявлення поета про суворі реалії життя в Росії Пушкін відобразив у вірші «Лицинию». Таким чином, був закладений фундамент для майбутнього політичного періоду у творчості поета. Ліричний герой цього твору не підпорядковується земним законам, і лише істина підноситься над ним.

Пушкіна обурює несправедливість, дурна прискіпливість літературних критиків, які нездатні зрозуміти справжнє призначення цього виду творчості. Саме це стає поштовхом для подальшого розвитку теми поета і поезії, так яскраво розкрито у майбутніх творах майстра. Світське суспільство сприймало діяльність письменника і літературу в цілому як засіб моралей, притому нещирих і лицемірних.

Ідея свободи і незалежності творця від громадської думки, впливу світської «черні», критики недалеких і байдужих до поетичного мистецтва людей, оспівана генієм у вірші «Поетові», «Поет і юрба», «Поет». Пушкін закликає йти вільної дорогою, щоб талант майстра залишався незалежним від цензури і від думки натовпу. Поет всією душею відстоював ідею служіння мистецтву, щоб через нього нести людям світло, істину і красу.

Дивіться також:  Аналіз вірша Пушкіна Пора мій друг пора

На переконання автора, завданням поета є правдиве відображення дійсності, в особливості, якщо мова йде про рідних краях. Про це Пушкін розмірковує у вірші «Ехо».

І все ж самим яскравим, глибоким і філософським твором, присвяченим темі поета і поезії є вірш «Пророк». Тут ліричний герой постає в ролі носія великої поетичної думки, а жар його серця веде творця шляхом проповідника, який віщає світу відомі лише йому одному істини. Настільки високе призначення поета говорить про його богообраності, про дивовижну здатність більш тонко відчувати навколишній світ, бачити ті речі, які недоступні для погляду звичайної людини, міркувати мудрішими і глибше, і ділитися своїми знаннями з іншими людьми.

Поет запитує себе, чи потрібна звичайним людям ця правда? У своїх міркуваннях Пушкін приходить до висновку, що навіть, незважаючи на загальне нерозуміння і навіть неприйняття поета з боку суспільства, він зобов’язаний бути тим самим пророком, який залишається один проти всіх, саджаючи насіння істини на безплідний грунт невігластва натовпу.

Короткий твір для 9, 10 класу