Аналіз вірша Пушкіна Знову я відвідав

Олександр Сергійович Пушкін – великий російський поет у своєму творі “знову я відвідав”, він підводить свої підсумки життя. У цьому вірші він ніби хоче остаточно визначитися зі змістом свого життя.

Пушкін написав вірш у тисяча вісімсот тридцять п’ятому році, в цей час він відвідав свою Батьківщину, був у селі Михайлівське. Приїхавши в рідне село, Пушкін не знав, що робити зі своїм життям далі, не знав, чим буде займатися. Побувши на природі, Пушкін знаходить вихід і все ж визначається з вибором. Це стосувалося і його творчості – своїми яскравими і не приховують правди віршами, він збурив суспільство, що не подобалося владі.

Цей вірш складається з трьох частин.

Перша частина вірша описує його минуле життя, тугу за нею і ностальгію. У другій частині читач може побачити, що поет хоче назавжди залишитися на малій Батьківщині. Третя частина відрізняється від всіх інших – в ній Пушкін звертається до молодого покоління, думаючи, що саме їм вдасться стати кращими, добрішими, але йому шкода, що з представниками такого покоління йому не вдасться познайомитися.

Вважається, що остання частина стала пророчою – через деякий час Пушкіна вбивають на дуелі. Тому прийнято вважати, що вірш показує не тільки підбиття якихось підсумків письменника, але і прощанням з близькими та рідними місцями, адже він більше не зможе відвідати ці прекрасні сади. Також можна помітити, що Пушкін все ж не втрачає надії на те, що він все ще зможе виправити – виправити саме суспільство.

Вірш показує, що навіть у найважчі життєві моменти Олександр Сергійович знаходить в собі сили і бореться до кінця. Сили він намагається брати зі свого рідного села, в якому йому, на жаль, не судилося залишитися, всупереч сильному бажанню провести залишки свого життя там.

Дивіться також:  Образ і характеристика Марії Гаврилівни Хуртовина в повісті Пушкіна твір

Аналіз вірша Знову я відвідав Пушкіна

Вірш написано Олександром Пушкіним після похорону матері, які пройшли в рідному Михайлівському.

Дійсно, повернувшись до рідного дому, Олександр Сергійович відчуває, як на нього нахлинули спогади. Він зізнається, що з останнього приїзду сам дуже змінився, але варто було йому потрапити сюди, здається, що він колишній, ніби й не виїжджав. Відчуття поета передані в цих рядках.

Поет згадує, як десять років тому провів у рідному куточку» два роки, хоча час пролетів непомітно. Тут була ще й мама Пушкіна, і його няня з її турботою, але вже старечої ходою. Старенькі няні теж вже немає на світі. «Опальний» будинок, який дав притулок вигнаному Пушкіну, ще, на щастя, вцілів. З повагою думає поет про володіннях діда. Олександр Сергійович повертається до коріння, віддає шану предкам.

Багато уваги поет приділяє у вірші рідної природи. Гора, дорога «зрита» дощами – все образно. Згадує, як годинами дивився з гори на озеро. І там він, мабуть, не насолоджувався звичним пейзажем, а згадував «інші береги». Так, людині властиво не радіти з того, що дано у цей момент, а подумки переноситися кудись.

Ось і в той момент поет переноситься у минуле, згадує, як проїжджав повз трьох сосен, слухаючи шелест їх листя. Крім того, ці дерева одушевлены поетом, вони вітають його. Цікаві сосни-образи: два поруч, а один далі. Пройшли роки, і поет з посмішкою спостерігає, як під покровом двох пристарілих сосен ростуть молоді деревця – цілий лісок. Раніше тут було порожньо, а тепер можна порівняти молодий ліс з сім’єю. Автор радісно знайомиться з цим молодим плем’ям.

Тут йому приходить значима думка про те, що, вирости, ці дерева стануть для його онука тим, чим були для Пушкіна ці три сосни. Дерева будуть радісно вітати нащадка Олександра Сергійовича. Це міркування про життя і смерть, про зміну поколінь – основне у вірші. Звичайно, Пушкіну, як і всім, хочеться, щоб онук згадав про нього добрим словом. До речі, а ось одинока сосна так і залишилася самотньою, точніше це «похмурий холостяк» – чоловічого роду.

Дивіться також:  Характеристика і образ Петра Гриньова з повісті Пушкіна Капітанська дочка твір 8 клас

Пушкін захоплюється золотом нив, зеленню полів, синявою води… З сумом дивиться на бідні села, на криву млин. Побачивши старого рибалки з «убогим» неводом, Пушкін, можливо, вигадує казку про рибака.

Вірш пройнятий сумом, ніжністю, любов’ю до малої батьківщини, філософськими міркуваннями про смерть і життя.

9 клас, 10 клас.

Аналіз вірша Знову я відвідав за планом