Олександр Сергійович Пушкін – великий російський поет у своєму творі “знову я відвідав”, він підводить свої підсумки життя. У цьому вірші він ніби хоче остаточно визначитися зі змістом свого життя.
Пушкін написав вірш у тисяча вісімсот тридцять п’ятому році, в цей час він відвідав свою Батьківщину, був у селі Михайлівське. Приїхавши в рідне село, Пушкін не знав, що робити зі своїм життям далі, не знав, чим буде займатися. Побувши на природі, Пушкін знаходить вихід і все ж визначається з вибором. Це стосувалося і його творчості – своїми яскравими і не приховують правди віршами, він збурив суспільство, що не подобалося владі.
Цей вірш складається з трьох частин.
Перша частина вірша описує його минуле життя, тугу за нею і ностальгію. У другій частині читач може побачити, що поет хоче назавжди залишитися на малій Батьківщині. Третя частина відрізняється від всіх інших – в ній Пушкін звертається до молодого покоління, думаючи, що саме їм вдасться стати кращими, добрішими, але йому шкода, що з представниками такого покоління йому не вдасться познайомитися.
Вважається, що остання частина стала пророчою – через деякий час Пушкіна вбивають на дуелі. Тому прийнято вважати, що вірш показує не тільки підбиття якихось підсумків письменника, але і прощанням з близькими та рідними місцями, адже він більше не зможе відвідати ці прекрасні сади. Також можна помітити, що Пушкін все ж не втрачає надії на те, що він все ще зможе виправити – виправити саме суспільство.
Вірш показує, що навіть у найважчі життєві моменти Олександр Сергійович знаходить в собі сили і бореться до кінця. Сили він намагається брати зі свого рідного села, в якому йому, на жаль, не судилося залишитися, всупереч сильному бажанню провести залишки свого життя там.
