Вірш «Ялівцевий кущ» було написано в 1957 році і є частиною збірки Заболоцького під назвою «Остання любов». Причиною звернення поета в любовну лірику стало подія, пов’язана з його дружиною. Вона пішла до іншого чоловіка, але через якийсь час повернулася в сім’ю.
Ялівцевий кущ в даному вірші є основою, певним символом, на якому тримається весь задум вірша. Кущ є символом любові, зв’язком з нею. Саме в цьому вірші Заболоцький повною мірою відкрив свої почуття, те, що відбувається в його житті. З вірша стає ясно, що поет говорить як раз про те, що сталося між подружжям, він розповів і читачеві, і дружині про те, що твориться у нього всередині. Щоб побачити це більш чітко і осмислено, потрібно звернутися до рядків вірша.
У першій строфі ми знайомимося безпосередньо з чином ялівцевого куща, який відомий поет представляє барвисто, можна сказати, красиво: металевий хрускіт, аметистові ягоди, запах смоли. Всі ці сполучення слів розбурхують в розумі найбільш мальовничі картинки. Що саме хотів передати цією самою картиною поет? Передає він з допомогою образу куща красу і принадність любові? Або ж просто пов’язує образ з коханою жінкою або з чим-то, що зачіпає їх історію кохання? Не можна сказати точно. В цьому і є одвічний сенс символу. Відомо також, що ялівець-символ вічного життя, цілком виправдано провести паралель між темами любові й вічності.
Далі Заболоцький описує, як серед невисоких стволів» він бачить «ледь жива подоба» посмішки коханої жінки. Деякі вважають, що це ключові слова у вірші. Це також можливо, тому що може описувати якусь конкретну деталь з подружнього життя. Або це символ того, що на даний момент для поета все, що відбувається в житті схоже на сон, складно повірити.
Якраз про це він пише далі, в наступній строфі, про те, що складно повірити у все, не можна точно сказати, що станеться з любов’ю далі «остигає лепет мінливих вуст». У цій строфі видно посил того, що люди можуть бути разом, якихось причин проти цього немає, але це не так легко, Заболоцький і сам не знає, що може бути між ними далі, хоч і любить дружину. Він згадує біль, завданий любов’ю «вколола мене смертоносної голкою».
І закінчує вірш поет тим, що описує вже конкретні внутрішні почуття «який облетів мій садок безжизнен і порожній…Хай простить тебе бог, ялівцевий кущ». Садок у цій строфі є символом душі чи серця, головне, що любові там вже не так багато і складно буде з цим впоратися. В кінці поет, мабуть, приховано говорить коханій про те, що вона заподіяла йому біль зрадою.
Цей вірш має багато символів, але зрозуміти його не складе труднощів, тому що насправді він про людські почуття, переживання, які є в кожному. Саме тому даний складний, на перший погляд, вірш не залишає жодного шансу на нерозуміння і байдужість з боку читача.
Аналіз вірша Ялівцевий кущ за планом
