Вільний Кашмір – так перекладається назва цієї території з урду. Насправді його складно назвати дійсно вільним. Хоч він і має права самоврядування, але перебуває під контролем Пакистану.
Давній спір
Кашмір – історична область з давнім спірним статусом. Справа в тому, що завжди є місця, де культури межують між собою, гостро сходяться фінансово-економічні, територіально-стратегічні інтереси. Кашмір – гірська країна з важливими дорогами і змішаним мусульмансько-індуїстським населенням – з раннього Середньовіччя предмет воєн і чвар сусідів. Знаходився він під контролем індійських раджів, Імперії Великого Могола, афганських племен, гуркхів. Передостаннім конфліктом стала англо-сикхская війна, в результаті якої з дозволу британців було утворено князівство-протекторат Кашмір із спадковим правителем з сикхської династії.
Жертва “звільнення”
У 1946 році Британська імперія вирішила припинити бути імперією в повному сенсі. Її колонії в районі півострова Індостан отримали незалежність. Інтереси безлічі князівств, подібних Кашмір, при цьому було вилучено, так як були створені дві держави, в основі розділу на які було покладено релігійний принцип. Території з населенням, исповедовавшим індуїзм (і буддизм) відходили до Індії, мусульмани об’єднувалися в Пакистан. Навіть територіальна близькість у розрахунок бралася у другу чергу: так, наприклад, нині незалежний Бангладеш теж став частиною Пакистану, незважаючи на те, що відокремлений від нього значних за протяжністю індійським простором.
Формально “кашмироподобные” освіти могли заявити про незалежність, але за їх майбутнє ніхто не ручався. Тому практично всі вони припинили існування, приєднавшись до кого-небудь. А ось для кашмірського махараджі Харі Сінгха цей вибір не мав рішення на увазі вищеназваної “пограничности” його країни. Правителі-сикхи були індуїстами, але більшість населення – мусульмани. Спочатку махараджа був змушений оголосити про нейтралітет, але це не влаштувало мусульманське населення, жаждавшее жити в межах Пакистану і тому влаштувало низку протестних акцій у вигляді стрільби і заворушень. До того ж і Індія, і Пакистан вели активну пропаганду, намагаючись перетягнути кашмірців до себе.
В результаті махараджа Сінгх в 1947 році в обмін на повну підтримку оголосив Кашмір частиною Індії, що викликало вторгнення пакистанських неофіційних добровольчих військових підрозділів, яких підтримали мусульмани Кашміру. Підтримка Індії при цьому виразилася у введенні регулярної армії. Так як британська армія відмовилася втручатися в конфлікт у якості миротворця, для захисту мусульман в Кашмір увійшли пакистанські війська. Так почалася перша індо-пакистанська війна (1947-48 рр.).
“Заморожений” Кашмір
Війна пройшла за переваги індійської армії. Велика частина Кашміру, включаючи найбільші міста Срінагар Джамму, опинилися під контролем Індії. У 1948 році сторони вирішили укласти мир, а за дозволом конфлікту звернулися в ООН. Спочатку там знову запропонували розмежуватися за релігійною ознакою, але обидві сторони відмовилися. В результаті конфлікт перейшов у заморожену стадію, в якій перебуває досі.
Азад Кашмір сьогодні
Пакистанський Кашмір мало чим відрізняється від рядової пакистанської провінції. За функціями президент “країни” дорівнює губернатору.
При цьому Азад Кашмір – далеко не самий останній розвитку в Пакистані і навіть має важливе значення для економіки. Одна ГЕС на річці Джелам чого вартий! Третя в країні!
Столиця р. Музаффарабад не настільки вже крупен – менше 30 тисяч жителів. Останній раз місто в мальовничій долині майнув у новинах світових інформаційних агентств в 2005 році з сумного приводу, опинившись в епіцентрі землетрусу, що зруйнував півміста.
Індійська ж частина перетворена в штат Джамму і Кашмір і повністю інтегрована в життя Індії. Пакистанська частина отримала автономію, формальні ознаки незалежної держави Азад Кашмір у вигляді президента і парламенту. Все відповідає нормам. Однак він завжди зображується на карті Пакистану.
Зміст пакистанського “фінта” в тому, що долю Кашміру за задумом ООН має на плебісциті вирішити сам народ Кашміру, якому для початку необхідно знову знайти цілісність. Тобто індійський штат Джамму і Кашмір повинен бути приєднаний до Азад Кашмір, а вже потім… Проте Індія віддавати території не збирається, розуміючи, наскільки “вільний” західний Кашмір, а ООН на швидкості вирішення проблеми не наполягає вже майже шістдесят років.
За більш ніж півстоліття населення колишнього князівства вже встигло розмежуватися: саме за релігійною ознакою. Варто було б, напевно, визнати нинішні кордони цілком легітимні, але… худий мир краще доброї сварки. Тим більше, що Індія, як і раніше претендує не на частини, а на весь Кашмір цілком. Як і в Ісламабаді хочуть бачити цілий Кашмір на карті Пакистану.
