Зозуля говорила птицамъ —
Чижамъ, щеглятамъ і синицамъ:
Зозуля малюнок
Читати текст байки Зозуля
“Послухайте мене — я не збрешу”,
Зозуля говорила птицамъ —
Чижамъ, щеглятамъ і синицамъ:
“Була я далеко, въ большомъ, густомъ бору;
Тамъ чула, чого доселѣ не чула,
Какъ соловей поетъ.
Ужь не по нашому! Я добре пѣвала,
Та все не те! Такъ серце і замретъ
Од радості, коли на весь онъ голосъ свистнетъ,
А тамъ защолкаетъ, іль тихо пуститъ трель:
Забудешься совсѣмъ і голова повиснетъ.
Ну що противъ нього свирѣль?
Дивувалась право я, дивувалась…
Однак не потаю:
По-соловьиному і я пѣть навчилася.
Для васъ, будьте ласкаві, пропою
Прямісінько какъ онъ — хочете?”
— “Пропій –послушаемъ.” — “Чуръ не шумѣть — мовчіть!
Вотъ вище тільки сяду на суку.
Ну, слухайте жь тепер: ку-ку! ку-ку! ку-ку!”
Зозуля хвалька на пам’ять мнѣ приводитъ,
Який классиковъ-поэтовъ переводитъ.
Мораль байки Ізмайлова Зозуля своїми словами
Хвастощі – погана справа. Якщо не вмієш, не треба говорити і хвалитися. Все одно з боку видно, як йдуть справи насправді.
Герої байки
- зозуля – хвалько
- птахи
