Проект Бєлгородської риси
Найбільш гострою стала необхідність у зведенні таких укріплень після Смоленської війни 1632-1634 років. Перешкод для атак татар фактично не було.
Спочатку був план відбудувати фортецю Козлов, перекривши валами дорогу на Ногайськ. Однак згодом стало очевидно, що найбільш ефективним рішенням буде перекрити за допомогою валів головні шляхи, якими татари атакували. План огорож був складений у 1636 р., а втілений у життя через 22 роки.
Зміцнення
Найважливіших фортець Бєлгородської риси було дев’ять. Кожна розташовувалася в стратегічному місці. Гарнізон кожного містечка відповідав і за захист ділянок оборони, і за здійснення ремонту возведений, і відбиття нападів степових племен. Щоб спостерігати за дорогами, в окремі острожки, в поля постійно висилались воїни.
Білгород
Цей населений пункт став головним містом Бєлгородської риси. Саме через Бєлгородської області проходили 3 з найбільших шляхов. У часи Смути (1605-1618 року) війська Кримського хана відновлювали свої виснажливі атаки на беззахисних російських селян, що жили на цих територіях.
У ті роки ногайцями було спалено і пограбовано безліч перебували тут міст. Часом тут з’являлося близько 100 000 степових воїнів, яким росіяни сторожки не були здатні тривалий час чинити опір. Їх поглинала величезна маса степових вершників.
Поселення з самого початку своєї історії мало значним розміром: збереглися його опису з 1668 року. Цей острог був 650 сажнів по периметру, а примикала до нього фортеця тяглася на 1350 сажнів. Довжина цих стін була більше воронезьких вдвічі, а площа перевищувала його у 5 разів.
Примітним відзнакою міста стало те, що спочатку він задумувався як частина укріплення. Всередину острога встановили культова будівля – храм з двором митрополита. Адміністрація з государевим двором, наказом, в’язницею перебували всередині острога.
Згодом місто стало багатий на культові споруди: в 1678 році він мав дев’ятьма двома церквами та монастирями. На кожні 30 дворів припадало по храму. Це було обгрунтовано, оскільки поселення розташовувалися слободи. І жодна, за винятком Стрілецькій, не мала церквою. З-за цього мешканці слобід з’єднувалися з приходом церков всередині острога. І це завищувало роль частині міста острога, таким чином роблячи її більш значущою, ніж фортеця, якій віддавалась незначна роль. Вона з’єднувалася з основним поселенням допомогою острога, до нього йшли її ворота, а дороги, які проходили через неї, вели лише до двору митрополита і храму. Вони не могли бути головними магістралями міста.
Це місто стало унікальним серед інших поселень Бєлгородської Засічної риси, ворота в ньому, що сполучали фортецю і острог, включали вежу з годинником. Цей факт підкреслював значимість населеного пункту як головного центру довгого зміцнення.
На місці колишньої фортеці зараз знаходиться адміністративний центр Бєлгорода.
