Помста Гери
Дізнавшись про те, що трапилося, Гера прийшла в невимовний гнів. Насамперед вона наклала на втікачку закляття, в силу якого та була приречена навіки залишатися у вигляді корови. Крім того, силою чарівництва створила страшного овода – гігантське комаха, яке повинно було всюди переслідувати богиню Іо і, нещадно жалячи, заподіювати їй нестерпні муки.
Марно покусана корова втекла від злого овода. Не знайшла вона порятунку ні в стародавньому місті Додоні, що славиться вишуканою храмом, колись зведеним на честь винуватця її бід – Зевса, ні на просторах Азії, де марно мріяла знайти спокій, ні на берегах морів, ні в долинах річок. Всюди мерзенне комаха з родини «паразитичних двокрилих» (так прийнято виражатися в науковому світі) переслідувало свою жертву.
Промінь надії, що блиснув у льодах Скіфії
Лише в межах далекої північної країни Скіфії промінь надії з’явився для порядком вже зневіреної богині Іо. Давня легенда оповідає, про те, що в той час, коли вона досягла полярних широт, там до однієї із скель був прикутий її земляк Прометей – могутній титан, який подарував людям вогонь, і приречений на страждання, заподіювані орлом, який день і ніч терзав його груди. Розуміючи як ніхто іншої проблеми своєї співвітчизниці, він утішив її пророкуванням, що позбавлення від бід чекає її на берегах Нілу.
Почувши цю радісну звістку, Іо поспішила в Єгипет, а в слід за нею полетів неабияк змерзлий і вкритий інеєм овод. Від морозу він став ще зліше і кидався на втікачку подібно скаженому псові. Про те, скільки і яких мук їй довелося зазнати по дорозі, укладачі легенди мовчать, дозволивши уявити це самим читачам. Однак з усією визначеністю повідомляється, що на березі великої африканської річки роман між богинею Іо і Зевсом отримав несподіване і щасливе продовження.
