Вищим станом в російській феодальному державі були бояри. Визначення цього терміна проливає світло на багато історичні події та явища. Протягом майже восьми сотень років бояри брали активну участь в управлінні державою. Цей титул був скасований лише Петром Першим в результаті реформи аристократії.
Бояри: визначення
Представники вищого стану феодалів на Русі 9-17 століть називалися боярами. Вони були васалами князя, на території якого проживали, але були вільними людьми і могли перейти під початок іншого аристократа за своїм бажанням. Бояри володіли величезними ділянками землі і кріпосними селянами, займали високі посади при дворі свого князя і управляли цілими галузями економіки країни. Деякі з бояр служили воєводами, суддями або іншими високопосадовцями.
Бояри і вотчина
Словники дають таке визначення: бояри в Древньої Русі – це родоплемінні нащадки знаті, кріпосні землевласники. Землі зазвичай передавалися у спадок і називалися вотчиною. До складу вотчини входив не тільки земельну ділянку, але також і всі знаходяться на ній будівлі, інвентар та права на холопів. Легко дати визначення наступним поняттям: вотчина і бояри. Вотчина – це форма феодальної земельної власності. Власник мав право зрадити її у спадок, роздати родичам, подарувати, продати або обміняти. Саме бояри були власниками вотчин.
Яка різниця між князями і боярами
Сама назва “князь” походить від давньогерманської мови kuning, що позначав главу роду. До 9 століття в слов’янському суспільстві цим словом іменували вождів племені. Спочатку ця посада була виборною, але в 10 столітті відбулися значні зміни. Після утворення Київської Русі владу над територією країни перейшла до династії Рюриковичів, і титул князя став передаватися у спадок. До 18 століття князівський титул означав, що особа належить до найдавнішого роду, який колись мав привілей управління країною.
У період правління Петра I титул князя жалували вельможам за заслуги перед Росією, так що звання дещо втратила свій престиж. Крім цього, в той же період у країні з’явилось багато іноземців, які теж були князями. З цієї причини з’явилася необхідність визначити види князювання. Сини, онуки, правнуки та інші спадкоємці царя по чоловічій лінії іменувалися Великими князями. Молодші сини називалися князями Найсвітлішими, такий же титул міг просимо цар за заслуги. Нащадки Великих князів носили титул Ясновельможного князя.
Визначення бояр має відмінності. У деяких джерелах вказано, що слово це походить з тюркської мови і в перекладі означає “пан”. По ієрархії бояри перебували на одну сходинку нижче Великого князя.
Бояри і дворяни: визначення і відмінності
З моменту утворення першої Української держави в кінці 9 століття бояри вважалися вищою знаттю, були членами старшої дружини князя і володіли великими земельними ділянками. Поняття “дворяни” з’явилося на Русі лише в 12 столітті. Так стали називати вільних слуг князя або боярина, які входили до складу їхнього двору. За хорошу службу господа надавали дворянам землі, включали до складу адміністративних рад, делегували частину завдань з управління князівством. По ієрархії дворяни розміщуються нижче бояр на одну сходинку.
Поява і розвиток боярства
Ми вже дали визначення боярам, а з історії появи, розвитку та зникнення боярства можна зрозуміти значення цього стану для Російської держави. Саме їм довгий час відводилася провідна роль в управлінні країною. Ємне і коротке визначення бояр за часів Київської Русі таке: коли країною керували князі з династії Рюриковичів, бояри вважалися васалами князя. Вони були великими землевласниками, володіли кріпаками і були повновладними панами у своїх володіннях – вотчинах. Також вони брали на себе зобов’язання служити у князівському війську як особисто, так і надавати солдатів з числа кріпосних селян. Однак боярин був вільний у своєму виборі і в будь-який час міг перейти під початок іншого князя.
У 12 столітті Русь була завойована Золотою Ордою. Щоб легше керувати новими землями, монгольські хани прагнули роздрібнити держава на дрібні князівства. В цей період Великі князі втратили значну частину своєї сили, а стан бояр, навпаки, отримало найвищу владу. У кожному князівстві їх вплив було майже безмежно, всі важливі рішення приймалися лише з їх згоди. У 15 столітті монголи були вигнані з території Російської держави, а князі повернули собі колишню могутність. Почався довгий період протистояння цих двох високих станів.
Князі прагнули до створення централізованої держави, а бояри всіляко намагалися зберегти феодальну роздробленість і утримати владу.
Втрата влади
Великі князі поступово зменшували привілеї боярського стану. Після появи на Русі царів нові правителі продовжили цю практику. Бояри чинили опір політиці централізації, так як це вело до втрати влади. Спроби бунту або повстання жорстко припинялися. Іван Грозний навіть відправляв на страту надмірно норовливих вельмож.
До 17 століття складу боярського стану значно відрізнявся від первісного: знатні родини ставали слабкими, деякі стародавні пологи зовсім вимерли. Визначення бояр стало розмитим. Найбільший вплив на державну політику надавали дворяни і бояри без знатних титулів, тобто просто багаті землевласники.
Скасування боярства
Петро Перший був високим рівнем інтелекту, прагнув до новаторства і увійшов в історію як цар-реформатор. На початку 18 століття Петро приєднав до території Російської держави нові землі і заснував дворянську імперію, засновану на необмеженої влади монарха.
Боярство не бажала випускати з рук владу над своїми землями, тому новоявлений імператор прийняв рішення зовсім скасувати інститут боярства, щоб виключити можливість бунтів чи повстань. Бояри втратили владу, назва трансформувалася в менш претензійну слово “пан” і стало означати лише великого землевласника.
Цікаві факти
Факти про російської знаті допоможуть дати визначення наступним поняттям: бояри, вотчина, дворяни, князі.
Князь займав вищий щабель в ієрархічній структурі знаті. Боярин стояв нижче на одну сходинку і був васалом князя з певними обов’язками і широкими привілеями. Дворяни могли бути слугами як князя, так і боярина, в ієрархічній структурі розташовувалися відразу під боярами.
Бояри були власниками вотчини, яку найчастіше отримували у спадок. Дворяни також володіли землею, але отримували її лише по милості свого пана.
На Русі поняття “боярин” та “князь” з’явилися в один і той же час, дворянство утворилося три століття потому. Князі та дворяни зуміли проіснувати на 300 років довше, в той час як боярство було скасовано на початку 18 століття.
Петро Перший, на відміну від своїх попередників, був частим гостем в країнах Західної Європи. Їх рівень розвитку техніки, економіки та культури вразив вразливого молодого царя. Європейські чоловіки не носили довгих борід і насміхалися над російською знаттю, вважаючи її представників відсталими. Після повернення з подорожі Петро вирішив реформувати застарілий спосіб життя і залучити населення до прогресивної моді. Він наказав боярам, а також всім іншим чоловікам, окрім священиків та сільських холопів, збрити довгі бороди. Як не дивно, це проста вимога викликало вельми бурхливі обурення.
Після перемоги соціалістичної революції в 1917 році на території Росії були скасовані всі дворянські титули. Князівські титули існували не тільки на Русі, але і по всій Європі. Звання боярина – виключно російська реалія.
Визначення бояр допоможе зрозуміти суть цього явища, структурувати отриману інформацію. Історія виникнення, розвитку та зникнення цього прошарку суспільства проливає світло на існуючу на сьогодні систему державності.
