Дорога в люди
Коли відбулася Жовтнева революція, Микола Булганін відразу зрозумів, що це його шанс побудувати собі кар’єру. З численних партій, які брали участь у поваленні царського режиму, він зупинив свій вибір на більшовиків і, як ми знаємо, виявився прав.
Вступивши в партію, він почав зі служби в озброєної охорони на заводі вибухових речовин, розташованому на станції Растяпіно. Вже влітку 1918 року він був призначений заступником голови ЧК на залізничній станції Нижній Новгород, а до грудня наступного року відправився на поля битви громадянської війни у складі Туркестанського фронту. Микола Булганін, біографія якого розглядається в цій статті, працював там в особливому відділі, а після того як фронт був ліквідований, його перевели в органи Туркестанської ЧК.
Після закінчення громадянської війни країна почала повертатися до звичної мирного життя. Більшовики відчували гостру нестачу кваліфікованих господарників, належало закрити велику кількість відповідальних посад в самих різних сферах і на різних рівнях. У Булганіна був досвід в господарській роботі, хоч і невеликий. Тому в 1922 році його викликають до Москви, щоб включити до складу правління трестом електропромисловості Вищої ради народного господарства.
Кар’єрний ріст Миколи Олександровича Булганіна триває досить швидко. У 1927 році він вже директор нещодавно створеного в столиці електрозаводу. Це було велике і важливе підприємство, на якому у той час працювало близько дванадцяти тисяч осіб. Завод виробляв продукцію, яка була вкрай важлива для всієї країни в епоху індустріалізації. Це були прожектори, радіолампи, автотракторное обладнання, всілякі електровакуумні прилади. Булганін розумів, що це відповідальний пост, якщо він себе добре на ньому проявить, зможе розраховувати на подальше підвищення. В іншому випадку, на його кар’єрі поставлять хрест і відправлять в далеку провінцію. Булганін доклав усіх зусиль, щоб вивести завод у передовики соціалістичного виробництва. Підприємство вважалося успішним, його постійно ставили в приклад іншим.
