Використання вираження в літературі
Для кращого розуміння значення фразеологізму “теревені” подивіться нижче наведені приклади з творів російської літератури.
Ось, наприклад, рядки з “Сказання Авраамія Паліцина”, написані на початку XVII століття:
Уночі ж на першій годині безліч піших людей Литовських і Руських зрадників устремишяся до монастиря зі всіх країн з летвицы і з щитами та з тараси рубаними на колесех і заиграшя під многиа ігри, начяшя приступати до города; громадяни ж биахуся з ними з стін градных, тако ж з багатьох гармат і пищалей, і, наскільки можаху, багато побишя Литви і Руських зрадників.
(А. Палицын, “Сказання про облозі Троицкаго Сергієва монастиря від поляків і литви та про колишніх потім у Росії заколотах”).
Приходили кадети і забирали у мене на видання газети. Які теревені писали в цих газетах — у мене крутилася голова. А коли вони влаштували революцію, вони стали кричати, що я експлуататор. Отакої!
(А. Толстой, “Пригоди Невзорова, або Ибикус”).
В темряві я не бачив виразу лубковского особи, проте в голосі його чув неприкрите презирство: замість того щоб діяти, розводить теревені.
(В. Тендряков, “Надзвичайний”).
А Микитович може міркувати таким манером хоч всю ніч — тільки хіба вуха. Свої, сільські, боталом обізвали, а ці слухають. Приємно. І сам іноді подумає про себе: гарно виходить, язви тя. Такі турусы розведе, що тобі поп раніше.
(В. Шукшин, “Охота жити”).
А поки справу треба робити. Воно у нас одне, сам розумієш. А ти теревені розводиш. Базікаєш багато. Зайвого.
(Ст. Чудакова, “Ратне щастя”).
Ми розповіли про значення і походження фразеологізму “теревені”.
