Вчені досі не домовилися про те, що первинно: навички формуються на основі умінь або, навпаки — вміння на основі навичок. Поки сперечаються вчені-теоретики, ми спробуємо зрозуміти, чим відрізняється навик від уміння на практиці. А для тих, хто займається вихованням дітей, навчанням фахівців у будь-якій області діяльності, важливо знати, як швидко і правильно сформувати у них життєві і трудові навички і вміння.
Уміння — це…
Словосполучення «вмілий працівник» вимовляється шанобливо по відношенню до того, хто швидко і правильно виконує свою роботу, проявляє кмітливість, вирішуючи виникли виробничі проблеми. Такий працівник підготовлений теоретично і практично до виконання певних дій і творчо ставиться до роботи.
Чим відрізняється навик від уміння? Вміння вимагає:
- свідомого ставлення до планування своїх дій для досягнення результату;
- знань про властивості, якості об’єкта праці і прийомів роботи з ним;
- навичок роботи з інструментом, допоміжними матеріалами.
Тобто вміння — це такий спосіб виконання дії, який базується на твердо сформованих навичках, так і на конкретних знаннях про об’єкті роботи, про його властивості, про можливі способи роботи з ним. Навички – основа формування вмінь.
Що таке навички
Тоді чим відрізняється навик від уміння, що є більш міцним?
Навичка — це доведений до автоматизму спосіб виконання якихось дій. Вміння і навик відрізняються один від одного тим, що другий стереотипен, не вимагає особливої теоретичної підготовки, творчості.
Алгоритм виконання конкретної операції не змінюється, розумові і фізичні дії узгоджені і не потребують додаткового вивчення, попереднього планування.
Наприклад, навчаючи дитину самостійним діям ложкою, мати фіксує його увагу на послідовності і правила дій з нею (в якій руці тримати, як правильно черпати їжу, піднести до рота). По мірі формування навику вказівок стає все менше, дитина засвоює дії і автоматично починає правильно їх виконувати в будь-якій обстановці.
Рухове уміння і навички відрізняються один від одного ступенем їх осмислення і керованості людиною. Вміння також передбачає його творчий розвиток і вдосконалення.
Види навичок і умінь
Визначення виду навички пов’язано з діяльністю людини. З чотирьох видів навичок (сенсорні, моторні, інтелектуальні, комунікативні) найбільшим і частим змінам піддаються комунікативні, оскільки правила суспільного життя, що швидко змінюються самими людьми у відповідності з соціально-історичними змінами в країні й у світі.
Змішані навички поєднують в собі декілька видів: робота на комп’ютері вимагає поєднання інтелектуальних навичок (читання і запис тексту), рухових (друкування). Особливо виділяються загальнонавчальні.
Спочатку вони виробляються в процесі навчання будь-якого предмета, але потім використовуються в багатьох сферах діяльності. В побуті, наприклад, ми вільно користуємося обчислювальними діями, сформованими на уроках математики.
Ряд умінь використовується у вузьких сферах діяльності (спеціалізовані уміння): у медицині, в науковій роботі.
Вміння можуть бути:
- простими фізичними, тобто такі нескладні дії людини, як одягання, прибирання в будинку;
- складними, пов’язаними, наприклад, із взаємодією з іншими людьми для досягнення якихось цілей — вміння пропагувати, писати статті;
- системними — здатність розрізняти настрою, психологічні стани людей, реагувати на них, відчувати власні як фізичні, так і душевні стани.
Список навичок і умінь, необхідних сучасній людині, великий. Він відрізняється від тих, які необхідні були, наприклад, сучасникам Пушкіна.
Навіщо їх формувати
Уважний аналіз будь-якого виду діяльності показує, що він являє собою суму різних видів умінь і навичок — відсутність одного з них не дозволяє людині отримати бажаний результат. Це тягне за собою погіршення якості життя, душевний дискомфорт.
Несформованість рухових навичок позбавляє людину свободи пересувань і дій, спілкування, викликає зайву витрату сил, часу і матеріальних засобів.
Розумова діяльність неможлива без спостереження і запам’ятовування інформації, порівняння, аналізу, без керування власною увагою, станом. Вона тісно пов’язана з розвитком сенсорних навичок сприйняття інформації на слух, візуально, осязательно. Чутливість до запахів необхідна хіміку, кухаря, лікаря і багатьом іншим фахівцям.
Комунікативні навички вважаються особливо важливими і формуються на основі знання правил поведінки в різних ситуаціях, дозволяють людині зайняти гідне місце в суспільстві, стати його повноправним членом.
Як формуються навички та вміння
Будь-яка сфера діяльності вимагає від людини конкретних алгоритмів дій: чим відрізняється навик від уміння у танцюриста — правильно рухатися у відповідності з малюнком танцю і звучанням музики, не думаючи про рух. У водія — вміння правильно реагувати на дорожню обстановку і водіння автомобіля конкретного типу; від педагога — навичок роботи з літературою, з колективом дітей певного віку, з батьками, вміння правильно орієнтуватися в непередбачених комунікативних ситуаціях.
Формування навички слід проводити на основі багаторазового закріплення в пам’яті послідовності та способу дії, доведення самого дії до автоматизму.
Тобто вправа — метод формування навику, який гарантує якість виконуваної дії (роботи) і веде до формування уміння усвідомлювати мету і вибирати потрібну послідовність необхідних дій для її досягнення.
Немаловажне питання — облік індивідуальних здібностей учня. Якість і швидкість розумових і рухових функцій особистості впливають на строки та якість формування умінь і навичок.
Таким чином, методи і прийоми навчання людини усвідомленому відношенню до процесу праці, попередньому плануванню, обмірковування варіантів передбачуваних дій і передбачення кінцевих результатів лежать в основі формування навичок і вмінь.
