Одна з найголовніших задач підприємства – це складання звітності, правильне відображення активів і чітке розуміння, скільки майна є у власності на балансі компанії. Важливою є їхня ліквідність. При цьому необхідно класифікувати всі на коротко – і довгострокові (позаоборотні) активи.
Вступна інформація
Для обліку бажано керуватися Міжнародними стандартами фінансової звітності (МСФЗ). Вони добре підходять для оцінки платоспроможності і ліквідності організації в цілому. Але перш, ніж починати, давайте з’ясуємо, що являють собою активи. Під цим мається на увазі майно, що належить фізичній/юридичній особі. Якщо говорити про підприємства, то у них на балансі можуть бути поточні та довгострокові активи. У першому випадку маються на увазі ресурси, які переходять у грошову форму за один операційний цикл. Довгострокові активи – це, як правило, те, що купується й утримується на балансі протягом значного періоду часу. Найчастіше вони включаються в капітал основного підприємства.
Коротка інформація
Що ж собою представляють короткострокові активи і довгострокові активи? Щоб не плутатися, давайте коротко розглянемо їх:
- Короткострокові активи. Призначені для використання/продажу за час операційного циклу. Але термін не має перевищувати дванадцяти місяців від звітної дати. Можуть пред’являтися грошових формах або еквіваленті. До них відносять заборгованість замовників/клієнтів, запаси, ринкові цінні папери. Також короткострокові активи – це зобов’язання, які повинні бути оплачені за операційний цикл, але не більше ніж дванадцять місяців. Під ними розуміються заборгованості перед замовниками, постачальниками, виплати відсотків, дивідендів, податку на прибуток, банківські овердрафти.
- Довгострокові активи. Це те, що перебуває на балансі більше одного операційного циклу і не може бути швидко конвертовано в грошову форму. Купуються вони для використання в процесі роботи. Не призначені для подальшого перепродажу.
Детальніше про довгострокові активи
Вони необхідні для забезпечення підприємства. Часто є технічним оснащенням, завдяки якому виготовляється продукція і реалізуються окремі роботи. У зв’язку з постійним використанням у господарському процесі, їх вартість змінюється. Це впливає на витрати виробництва, конкурентоспроможність підприємства і фінансову прибуток. Під час діяльності вартість постійно диференціюється. Процес формування і подальшого використання довгострокових активів прямо залежить від існуючого грошового фінансування. Адже фінанси необхідні для придбання активів, покриття витрат на заміну і ліквідацію застарілих основних засобів, збільшення їх розміру.
Про природу
Довгострокові активи – це завжди великі витрати. Адже постійне майно використовується протягом тривалого часу. Важливо, щоб їх можна було покривати власним капіталом, і при цьому не порушувався існуючий режим застосування основних засобів. Також цей тип активів може виступати як позиковий капітал і приймати форму довгострокових інвестицій.
Про видовому розмаїтті
Залежно від функціонального призначення, виділяють:
- Основні засоби. Це устаткування, споруди, будівлі.
- Нематеріальні активи. Це патенти, право на використання ресурсів тощо.
- Незавершені матеріальні активи. Представлені незакінченим будівництвом і невстановленим обладнанням.
- Фінансові активи, придбані на тривалий термін. Це інвестування та інші фінансові інструменти.
Залежно від того, який вид діяльності обслуговується, виділяються активи:
- Для задоволення потреб персоналу.
- Обслуговують операційну діяльність.
- Задіяні в інвестиційній діяльності підприємства.
За формою володіння розрізняють:
- Власні активи.
- Орендовані.
Також залежно від характеру використання, виділяють:
- Активи, які використовуються для безпосередньої участі в інвестиційній діяльності.
- Неприменяемые, що втратили функціональні властивості. До таких відноситься застаріле обладнання, що прийшли в непридатний стан споруди і будівлі.
Про основні фонди
Саме на них припадає левова частка всіх довгострокових активів. Основні фонди – це частина матеріальних речових цінностей підприємства, які використовуються на протязі значного періоду часу – більше року. В основному, в них входять невиробничі об’єкти. У першому випадку маються на увазі ті з них, які не беру участь у процесі створення матеріальних цінностей, а тільки забезпечують більш комфортні умови. Це об’єкти культури, охорони здоров’я, ЖКГ. Виробничими називаються фонди, які неодноразово беруть участь у створенні матеріальних цінностей. Як приклад можна привести фонди будівельного, промислового, господарського, транспортного та інших призначень. Незалежно від того, яка їх спеціалізація, всі вони піддані фізичному та моральному зносу. У першому випадку мається на увазі поступова втрата функціональних якостей. Моральний знос – це відставання обладнання напрацювань від технічного прогресу. Таким чином виходить, що їх вартість постійно поступово знижується. І для компенсації цього процесу необхідні нові вкладення у довгострокові активи. Інакше в один момент можна буде продовжувати діяльність.
Нематеріальні активи
Вони представлені у вигляді власності тривалого використання. Подібні довгострокові активи – це не володіють матеріально-речовою формою об’єкти. Але незважаючи на це, вони мають вартість і можуть приносити прибуток. Як правило, нематеріальна власність відноситься до капітальних активів. Їх ринкова вартість як ресурсу підприємства значним чином залежить від прав власника. Як правило, балансова оцінка не може перевищувати початкову цінність. Сукупність нематеріальних активів є інтелектуальною власністю і відкладеними витратами. Їх можна купувати або перепродувати.
Матеріальні активи
Їх особливість – наявність фізичної форми. Земля – це єдиний матеріальний актив, для якого не мається на увазі наявність витрат на амортизацію. Тоді як будівлі, устаткування, спорудження зносяться. І, відповідно, вони підлягають амортизації. Що ж вона собою являє? Амортизація – це переоцінка та розподіл собівартості изнашиваемого активу на термін його використання. При цьому природні ресурси вичерпуються. Для них знос неактуальне.
Довгострокові фінансові активи
До інвестицій відносяться наступні операції:
- Фінансування у формі грошових і банківських вкладів, придбання цінних паперів.
- Інвестування у рухоме та нерухоме (обладнання/будівлі) майно.
- Придбання права на використання активу.
- Купівля інтелектуальної власності.
Говорячи про довгострокові фінансові активи, не можна обійти увагою їх види:
- Інвестування в цінні папери: акції, облігації, векселя за умови, що вкладення здійснюється більш ніж на рік.
- Прямі вкладення, спрямовані на придбання землі, обладнання, ремонт або будівництво.
- Фінансові інвестиції спекулятивного типу. Під ними маються на увазі вкладення, які здійснюють виключно для отримання прибутку.
Крім цього, необхідно торкнутися найбільш популярні напрямки діяльності:
- Придбання цінних паперів.
- Здійснення стратегічних інвестицій для отримання контрольного пакету акцій.
- Вкладення в придбання транспорту та обладнання.
- Спрямування коштів на покупку нерухомості або будівельні об’єкти.
- Пряме фінансове забезпечення виробничого процесу.
Облік довгострокових активів
Від виду придбання (отримано безкоштовно, в результаті обміну, придбано за гроші) залежить стаття балансу. Для оціночної вартості бажано залучати незалежну експертну оцінку. Крім цього, важливим є і характер, який має запозичений або власний капітал. Довгострокові активи, як-то нематеріальна власність, фінансові інвестиції, дебіторська заборгованість, основні засоби, розміщуються в пасиві. Баланс може передбачати здійснення додаткової розбивки статей. Але це залежить від потреб підприємства. Слід пам’ятати, що баланс повинен відображати всю картину, яка склалася на підприємстві. Хоча деталізація залежить від видів активів і характеру ліквідності. Також в окремі статті виноситься акціонерний капітал. Якщо за підсумками пасив більше активу, то це говорить про те, що підприємство не є рентабельним. Адже йому доводиться обслуговувати більше зобов’язань, ніж воно отримує прибутку.
