Драматичні твори Пушкіна

Великий російський письменник Олександр Сергійович Пушкін є автором не тільки романів, п’єс і віршів, відомих по всьому світу, але і творцем семи прекрасних драматичних творів, що займають особливе місце в його творчості. Письменник ще з раннього дитинства цікавився театром і навіть будучи дитиною, намагався писати п’єси, тому не дивно, що вже у 26 років вона створює своє перше цілісне і доросле драматичний твір.

«Борис Годунов» був повністю закінчений в 1825 році. Це перша драма Пушкіна, яка в повному обсязі дійшла до нас. Збереглися так само уривки з інших п’єс, які відрізняються характерними рисами романтизму і наслідуванням Байрону. Однак саме «Годунов» став проривним, у творчості Пушкіна. Справа в тому, що п’єси, створені на самому початковому етапі творчості великого письменника, відрізнялися характерними ідеалістичними ідеями, властиві молодому розуму, а стиль самих творів мало чим відрізняється від інших драм початку дев’ятнадцятого століття. Однак тут, Пушкін відходить від юнацьких ідей, їх місце займає серйозний аналіз історичної епохи, причому саме з боку почуттів і переживань, як влажнеющих діячів цієї епохи, так і простого російського народу.

«Борис Годунов» будучи першої російської реалістичної трагедією, зачіпає глибокі проблеми, властиві не тільки Смутного часу. В першу чергу ці проблеми гойдаються взаємини народу і влади, причому, враховуючи як цензура тих часів намагалася заборонити драму, він потрапляє точно в ціль. Разом з цим, Пушкін створює щось нове не тільки для себе, але і для всього театру в цілому. Письменник відмовляється від багатьох умовностей, замінює урочистий шестистопного ямб «шекспірівським» неримованим пятистопным ямбом, який дає глядача більше можливості перейнятися тим, що відбувається на сцені, оскільки більш наближений до простої розмовної мови.

Дивіться також:  Кавказ в житті і творчості Лермонтова доповідь повідомлення

Разом з цим саме «Борис Годунов» надовго визначає риси класичної російської драматичної літератури – глибока проробка окремих сцен натомість одному напруженого сюжету, несе на собі всю п’єсу, а так само концентрація уваги на важливої громадської думки, покладеної в основу всього твору.

Наступним етапом пушкінської драматургії стали чотири невеликі трагедії і так і незакінчена «Русалка». Закінчивши «Бориса Годунова», де складні суперечності характеру однойменного історичного діяча були не так важливі, як протиріччя всієї епохи загалом, Олександр Сергійович наважується висловити накопичилися за роки заслання спостереження, щодо людської натури і психології. В його голові, судячи з дійшло до нас списку заголовків можливих творів, було безліч ідей творів, розривали всі людські пороки. У нього було безліч задумів: «Павло 1», історія про самовластном царя, шкода загиблого в результаті змови; «Курбського», що оповідає нам про долю кращого друга і воєводи Івана Грозного, який став йому потім найлютішим ворогом, а так само безліч інших.

Однак, з безлічі ідей Пушкін обирає небагато, в результаті чого з під його пера виходять «Скупий лицар», «Моцарт і Сальєрі» та «Кам’яний гість» («Дон Жуан»), а так само маленькі трагедії «Бенкет під час чуми» і «Русалка», яку він все ж не встигне закінчити. В цілому ж для цього періоду творчості Пушкіна характерний відмова від соціальних і політичних проблем в догоду морально-психологічних з невеликим соціальним забарвленням.

Останній ж, четвертий етап драматургії Пушкіна, який ми умовно можемо виділити характерний поверненням до витоків. Справа в тому, що в Росії знову зростає визвольний рух, що не може не вплинути на творчість великого письменника. У начерках творів Пушкіна ми знаходимо його роздуми про занепад дворянства, і про його буржуазному переродження, а також про можливі наслідки цього процесу для Росії і її народу. Все це знаходить відображення в «Піковій дамі», а так само в «Скупому лицарі». Далі все частіше Пушкін відмовляється від віршованої форми, вважаючи її прозі. До нас дійшло безліч начерків цього періоду, однак через фатальної дуелі 8 лютого 1837 року , письменник вже ніколи не зможе створити з них повноцінні твори.

Дивіться також:  Критика про поемі Кому на Русі жити добре Некрасова аналіз та відгуки