Епілог роману «Злочин і покарання» Достоєвського займає особливе місце в творі. Він пронизаний світлом духовності та надії на прекрасне майбутнє. В епілозі Достоєвський розповідає про те, як у подальшому склалася життя героїв роману, і разом з тим дає надію для всіх живучих на землі людей на спокутування гріхів.
Розкольників отримав порівняно невеликий термін за свій злочин, т. к. розкаявся в скоєному. Судді порахували пом’якшуючими обставинами і явку з повинною, і те, що він не скористався цінностями, викраденими у вбитої. Колись він врятував дітей на пожежі, ризикуючи власним життям, а ще доглядав за хворим батьком свого померлого друга. Злочин, на думку суддів, було скоєно в стані «божевілля».
В результаті Розкольників потрапляє на каторгу в Омський острог на вісім років. Слідом за ним їде Соня. Вона любить його і хоче бути поруч. Заробляє шиттям і, чим може, допомагає Раскольникову.
Він же – замкнутий і неговіркий. Не спілкується з сусідами по камері, неохоче розмовляє з Сонею, коли їй вдається домогтися побачення. Вона повідомила йому про смерть матері, про заміжжя молодшої сестри Дуні, але навіть ці події особливо не схвилювали його. Укладені ставляться до нього з неприязню.
А от Соню вони полюбили. Це дуже дивує Раскольникова. І ще його дивує, чому вони так люблять життя. Він же своїм життям не дорожить і шкодує, що не покінчив з собою, як хотів, а пішов у поліцію і зізнався у вбивстві. Розкольників хворий. Він хворий не від тягот тюремного життя, а від краху надій на свою винятковість.
Він потрапляє в лікарню. Соня кожен день приходить і мовчки стоїть під вікнами тюремної палати, щоб просто бути поруч. Одного разу він побачив її, і це вразило його. Щось здригнулося в його серці. На наступний день він знову виглянув у вікно, але дівчини не було. Він занепокоївся. Кілька днів Соня не з’являлася. Розкольників не на жарт злякався і намагався з’ясувати, що трапилося, чому вона не приходить. Нарешті вдалося дізнатися, що Соня хвора, але хвороба безпечна, і дівчина скоро видужає.
Коли Раскольников знову побачив Соню, в ньому стався якийсь злам. Він впав до її ніг, почав цілувати її руки. Соня спочатку сильно злякалася, а потім зрозуміла, нарешті сталося те, чого вона так довго і терпляче чекала. Очищення і каяття грішної душі Родіона. І ще – що він любить її.
Обидва щасливі, що їх не лякає цілих сім років очікування, поки нарешті вони зможуть жити разом.
Під дією навколишнього оточення і тихою, ненав’язливою любові Соні в душі Раскольникова відбуваються величезні зміни. У нього з’явилася мета в житті, він зрозумів, як він помилявся, намагаючись добитися справедливості вбивством нікчемного, на його думку, людини. Зрозумів, що людське життя безцінне, і вирішив «нескінченною любов’ю спокутувати страждання» прекрасної дівчини.
Терпіння і милосердя, віра в Бога і любов – ось головні цінності, які допомагають людині перенести всі негаразди і страждання в житті.
