Відмінною особливістю творів письменника є використання в них художнього прихованого мови, званого самим автором езоповою, по імені відомого байкаря Езопа, раба, вимушеного свої висловлювання описувати не в прямій мові, а в завуальованій формі.
Прочитання творів письменника представляється часом дещо складним у зв’язку з застосуванням їм дивних, надто мудрих виразів, але це пояснюється важкою залежністю письменника від царської цензури і бажанням автора донести до читачів власне незалежне від правлячої влади думку.
Використання в оригінальній формі літературної мови «рабьей манери», як іменував письменник своє алегоричне творчість, дозволяє авторові з особливою влучністю і силою викривати пороки і недоліки існуючого самодержавного ладу, красиво і легко оминаючи цензуру.
Застосування казково-фантастичної форми творів дозволяє письменникові доносити глибоку реалістичність, вкладаючи у фактичний зміст казок сатиричне загострення і перебільшення, виявляючи виняткову винахідливість у використанні алегоричних прийомів. Доведення фантастичного змісту до реально-абсурдного стану є одним з проявів застосування езопівській манери в казках письменника.
Крім того, однією з особливих ознак езопової мови видається спеціальне використання пропуску слів або цілої текстової частини, що дають читачеві можливість самому придумати подальший розвиток подій.
Зниження тонального забарвлення в оповіданні також є одним з прийомів езопівській манери, що поєднується із свідомим створенням двозначних текстів, що полягають у чергуванні прямого сенсу та авторських ідей.
У викладі казкових історій письменник застосовує присущею йому нищівну сатиру, включаючи в текст твору алегоричні вирази, мимовільні застереження, умовчання, іронію і маску позитивного оповідача, які подаються автором в складному художньому переплетенні. Авторський стиль дозволяє розглянути зображуваний предмет з несподіваною й дотепною точки зору, а також ілюстровані у незвичній формі риси й прикмети героїв казок залишаються надовго в пам’яті після прочитання, оскільки використання прихованої думки дає можливість збільшувати мовленнєву силу, тоді як голий текст, навпаки, притримує читацьку уяву.
Вживання в казках прийомів дотепного езопової мови, дозволяють більш яскраво ілюструвати художнє сприйняття, допомагає письменникові при створенні глибоких, узагальнених образів реальної дійсності, а також правильне розуміння подій, які він алегорично розглядає через літературний збільшувальне скло, підкреслюючи людські взаємини, викриваючи порочне, дозвільний спосіб життя самодержавства, нещадно експлуатує зубожіле населення.
