«Слово о полку Ігоревім» – це знаменитий пам’ятник давньоруської літератури. Твір описує невдалий похід новгород-сіверського князя Ігоря на половців, його полонення і подальше спасіння з рук ворогів.
Незважаючи на те, що твір є загальновизнаним шедевром всієї давньоруської культури в цілому, інформації про нього самому дійшло до наших днів небагато: ми не знаємо ні дати, ні місця створення, ні навіть імені автора, з під чийого пера і народилося Слово«. Останнє питання є особливо обговорюваним серед істориків і літературознавців, оскільки зараз існує більше двадцяти гіпотез, ким же є безіменний творець.
Незважаючи на те, що автор «Слова» замовчує про своє ім’я і походження, з перших рядків ми розуміємо, що він так само є повноцінним героєм твору, хоч і не є одним з діючих осіб історії про князя Ігоря. Вже у вступі, він починає свої роздуми, в яких попереджає читача, що не буде слідувати старим традиціям і писати «вигадки Бояновы», безіменний автор вирішує переказати нам «билини сего времени» і передати всю історію невдалого походу 1185 року такою, якою вона була насправді.
Надалі, після представлення своїх героїв, автор робить безліч коментарів з приводу їх дій і вчинків, дає їм свою суб’єктивну оцінку, спираючись на свої власні почуття і почуття всього російського народу. Цьому допомагає особливий синтаксис твору, що має особливу емоційне забарвлення.
Крім оцінки своїх героїв, автор оцінює всю ситуацію на Русі часів феодальної роздробленості. На протязі всього твору митець згадує про згубні наслідки міжусобиць, у тому числі наводить історію ворогів Русі – половців, серед яких так само нещастя з-за ворожнечі їх князів. Творець «Слова» намагається переконати своїх сучасників та їх нащадків у тому, що тільки будучи єдиною Русь буде процвітати, що усобиці знищать не тільки ворогуючих князів і їх дружин, але і весь російський народ.
Таким чином, творець, не сказавши про себе ні єдиного слова, постає перед нами як мудрий і освічений чоловік, щиро відданий своїй Батьківщині і має активну громадянську позицію. Він чесний і не боїться говорити правду, він не збирається описувати всі події 1185 року, ідеалізуючи своїх героїв і перетворюючи сувору правду в бравую легенду. Незважаючи на це, він не преуменьшит заслуги мудрих князів і буде звеличувати їх за справжні заслуги.
