Від Іспанії до кінця відомого світу
Неправильно було б думати, що Фердинанд Магеллан вирушив у навколосвітню подорож. Такий цілі він перед собою не ставив, його план був суто комерційним.
Незабаром після відплиття погода погіршилася. Хроніст експедиції, Антоніо Пигафетта, записав тоді в своїх щоденниках:
Так як не було можливості рухатися вперед, то щоб уникнути аварії вітрила прибирали, і таким чином нас носило то туди, то сюди весь час, поки тривала буря, – так яростна була вона. При дощі вітер стихав. З появою сонця наставало затишшя.
Через 4 місяці невелика флотилія вийшла до берегів Південної Америки. Вона кинула якір у бухті, де пізніше буде заснований Ріо-де-Жанейро. Поповнивши запаси води і провізії, члени експедиції відпливли на південь, спостерігаючи по дорозі багато дивних і дивних речей:
Тут водиться безліч папуг; нам давали в обмін на одне дзеркало вісім штук. Водяться і маленькі мавпочки, схожі на львів, але жовтого кольору і дуже красиві. Тубільці печуть круглий білий хліб із м’якоті, яка знаходиться між деревиною і корою і нагадує собою заквашене молоко; він не дуже хороший на смак. Тут водиться свиня з пупком на спині, а також великі птахи без мови, але з дзьобами зразок ложок.
Нарешті вони досягли меж відомого тоді світу. Так далеко не заходив до цього жоден європеєць. Здавалося, саме тут буде знайдений протоку, так як берегова лінія різко повертала на захід, а на півдні вже не було видно землі. Тим не менше після 2 тижнів досліджень виявилося, що це був не протоку, а гігантський затока – гирло річкової системи Ла Плати. Віра Магеллана в існування протоки похитнулася, але він все одно прийняв рішення йти туди, де до цього ніхто не бував. Так вони пливли на південь уздовж пустельного узбережжя, названого Патагонией.
