Життя за кордоном
Незабаром після Жовтневої революції в Росії розгорнулася справжня Громадянська війна. Коли більшовики виявилися у влади в країні, Міллер прийняв рішення відмовитися підтримувати стосунки з Головним управлінням Генерального штабу та безпосередньо зі Ставкою. За це його заочно віддали під суд революційного трибуналу, хоч і не змогли безпосередньо до нього дістатися.
Він виїхав з Італії тільки після укладення більшовиками Брест-Литовського мирного договору, так як його подальше перебування на фронті виявилося безглуздим. При цьому в Росію він відразу повертатися не став, а приїхав у Париж. У французькій столиці він зайнявся питаннями перекидання на батьківщину і розформування частин російських бригад, які до цього базувалися в Македонії та Франції.
У листопаді посол Росії в Парижі Василь Маклаков отримав телеграми від французького посла Жозефа Нуланса і свого італійського колеги П’єтро Томазі делла Торретта, які були відправлені з Архангельська. У них Міллера просили приїхати на північ Росії. Через рік телеграму з приблизно таким же змістом герой нашої статті отримав від антибільшовицького уряду, який керував Північної областю. Йому було запропоновано стати її генерал-губернатором.
Міллер поїхав в Архангельськ через Лондон, де зустрівся з керівником британського генерального штабу по імені Генрі Вілсон, який запевнив його, що висадка союзників на півночі Росії була пов’язана з протистоянням у війні з німцями та укладенням більшовиками перемир’я з Німеччиною. При цьому він підкреслив, що ніяких операцій безпосередньо проти армії більшовиків англійське уряд не планував.
