Становлення вітчизняної науки
Розвиток ґрунтознавства в Росії прийнято відраховувати з моменту відкриття Академії наук в 1725 р. На думку в. І. Вернадського, першим ґрунтознавцем слід називати М. в. Ломоносова. У своїх працях він чітко показав роль рослин в перетворенні в грунт різних гірських порід. Також саме Ломоносов, як засновник ґрунтознавства, заклав передумови для розвитку біологічного погляду на грунт як на якесь тіло, що утворюється в ході перетворення гірських порід під дією рослинності.
Важливими віхами в розвитку науки є:
- 1779 р. – припущення П. Палласа про чорноземі як про морському мулі, що залишився після регресії Чорного і Каспійського морів.
- 1851 р. – складання і видання В. С. Веселовським першою грунтової карти Європейської Росії.
- 1866 р. – Ф. Рупрехом розроблена теорія наземно-рослинного походження чорноземів.
