Твір про Бориса
А. Н. Островський у п’єсі «Гроза» поміщає своїх героїв у вигаданий приволзький місто Калинов. Так як подібна історія могла статися в будь-якому російському місті. У той час звичаї скрізь панували однакові. Самі ж персонажі носять узагальнений характер.
Одним з головних героїв драми став Борис Григорович. Це молодий чоловік, який приїхав в Калинів з Москви. Метою його перебування в провінційному місті стало спадщину бабусі. Але умови його отримання не так прості. Необхідно «шанобливо ставитися» до дядька Дикому, який відрізняється крутим норовом та лютою жадобою. Юнак у глибині душі розуміє, що грошей він так і не побачить, але продовжує сподіватися.
Борис подається письменником як добре освічений, начитаний молодий чоловік, який відрізняється модним стилем одягу і сучасним столичним вдачею з відтінками снобізму. Ще в примітці до першого кроку читачеві повідомляється, що «одягнені все по-російськи, крім Бориса». На тлі інших жителів Калинова він виглядає як закордонний франт. Його батьки не змогли жити в провінційному місті. Так як бабуся не взлюбила освічену й інтелігентну невістку, яку привів у дім син. Мати і батько приділяли належну увагу вихованню своїх дітей. Борис навчався у Комерційній академії, а його сестра отримала виховання пансіону. Але, на жаль, батьки вмирають в епідемію холери. І діти залишаються практично без засобів до існування.
Столичному кавалеру нудно в приволзькому містечку. Не з ким поговорити на рівних. Освіта тут не в пошані. А дядько постійно його за щось лає, така вже в нього характер. Борис все зносить покірно. Закоханість юнака в Катерину Кабанову визначається її недоступністю і тим, що вона різко відрізняється від інших дівчат міста. Вона розумна, красива, цікава, ніжна і віддана. У неї сильний і вольовий характер. Сам же Борис цією якістю похвалитися не може. Молодий чоловік пливе за течією життя.
Бориса Григоровича можна звинуватити в меркантильності. Адже він виконує волю дядька і їде з міста, залишивши кохану в біді. Але, думаю це обвинувачення не буде правильним. Хлопець добрий, він шкодує Катерину, розуміючи як важка її доля. І сподівається полегшити її, якщо перестане з нею бачитися. Навіть Тихон говорить про те, що Борис просив: «робіть зі мною що завгодно, тільки не мучте». Шкода герою і свою сестру, адже він не тільки за себе несе цю ношу. Потрібно забезпечити сестру приданим.
Але сили душевної у героя немає. Він сам каже: «Та якби сила!» Борис остаточно губить Катерину тим, що не забирає її з собою. І тільки, все розуміючи, бажає їй якнайшвидшого смерть як позбавлення від страждань.
Персонажі «Грози» діляться на дві частини: темне царство і його жертви. Кабаниха і Дикої правлять цим царством. І я думаю, що жертвою повноправно можна вважати тільки Катерину. Варвара й Кудряш – хороші пристосуванці. А Тихін і Борис просто слабкі морально люди, потакающие самодурству і тиранії. Тим самим підтримуючи темне царство, почасти створюючи його самі.
