Гуров являє собою образ людини, який нещасливий і в чомусь робить нещасливими інших. В першу чергу мова йде про його родині, яка, ймовірно, далека від щастя як мінімум по причині відсутності взаємної любові. Мабуть, і діти Гурова не є особливо щасливими, так як ростуть в такій обстановці.
Для Гурова зрада є звичною справою, цей чоловік звик користуватися жінками, до яких відноситься з максимальною пихою. Характерним є його фраза про «нижчої раси», такий шовінізм властивий чоловікам, які ніколи не відчували справжнього кохання. Цей факт знову підкреслює глибоке нещастя Гурова, який не знав найціннішого з можливого для набуття людиною.
Автор описує, на мій погляд, саме рух людини до щастя через фігуру Гурова. Так, такий рух може бути ось таким банальним і навіть трохи вульгарним, але головні герої відшукують щастя і справжнє кохання саме один в одному. Соціальні формальності і суспільні підвалини обмежують героїв і Гуров багаторазово запитує себе «Як!?Як?», маючи на увазі потребу якось вирішити важку ситуацію.
Чехов залишає відкриту кінцівку, але цілком позитивну, яка передбачає подальше прагнення героїв до щастя, яке передбачає потребу пройти через різні труднощі і в подальшому отримати шукане. Причому тепер мети головних героїв і Гурова зокрема не є такими приземленими як раніше. Тепер Гуров не шукає суто фізичного задоволення і жіночої уваги, він щиро відданий і тільки з Ганною Сергіївною знаходить справжню любов.
Фігура Гурова трагічна, але в описі Чехова навіть є трагікомічної. Його ранній шлюб виглядає безглуздим і практично неусвідомленим, він одружується навіть не сам, як пише сам автор, «його одружили», тобто він підкорився суспільного устрою. Гуров продовжує підкорятися цього устрою і знаходячи стосунки з Ганною Сергіївною, так як вони не можуть ось так просто взяти і розлучитися зі своїм подружжям.
Ймовірно, Чехів натякає саме на цей подальший вибір і пошук рішення, який належить Гурову. Заради власного щастя йому потрібно перевершити суспільну мораль і вибрати справжню любов.
