Ноздрев – другорядний герой у творі Миколи Васильовича Гоголя “Мертві душі”, а також третій поміщик, у якого побував Чичиков і купив мертві душі. Цього персонажа автор описує як чоловіка середнього зросту з рожевими щоками, білими зубами і чорними бакенбардами. Виглядав він дуже молодим, здоровим і енергійним.
Коли Ноздрев розповідає Чичикову про своє повернення з ярмарку, де він “продулся в пух”. З цього ми можемо зрозуміти, що він – азартна людина. Причому, це можна сказати не тільки про ігри, але і про те, що він навіть бреше з азартом. Він настільки звик брехати, що давно вже перестав жити реальним світом, постійно придумуючи різні небилиці.
Коли у розмову втручається третя особа – Мишуев, зять Ноздрева, він намагається весь час повернути свого тестя з неба на землю. Але це абсолютно марно. Ноздрев бреше з натхненням, і щиро вірячи в те, що сам говорить іншим. Герой не хоче визнавати те, що говорить лише неправду, бо він дуже впертий.
Під час розмов, герой веде себе не дуже пристойно, він абсолютно не має поняття про елементарні правила етикету в суспільстві. Він постійно всіх перебиває, а себе ж навпаки нікому не дає перебити. Крім цього, Ноздрев дуже шкідливий і з-за цього він весь час хоче, щоб його репліка звучала останньої в розмові. Таке відчуття, ніби ніхто не займався вихованням героя. Навіть до самого Чичикову він звертався на “ти”, тим самим, не маючи поняття про ввічливість.
Для Ноздрева вся його життя – суцільне свято, що складається з ігор, полювання і п’яного розгулу. Герой ніколи не втомлюється вести такий образ життя, він швидко знаходить друзів, схожих на нього, таких же не цінують реальність людей.
Ноздрев дуже емоційний. Ми можемо зрозуміти це по епітетів, якими він говорить про своїх друзів. Герой непередбачуваний, тому хитрий Чичиков намагається поводитися дуже обережно: для розмов підбирає потрібні слова або розхвалює пса, якого той купив. У цьому епізоді Чичикову нагоді вміння пристосовуватися різними способами до людей: на грубість і фамільярність Ноздрева він відповідає з холодним спокоєм, терплячи всі його примхи. Але, на жаль, Чичикову так і не вдалося з ним домовитися, адже з непередбачуваним людиною дуже складно домовитися.
За допомогою цього героя Микола Васильович хотів нам показати особистість, для якої абсолютно не важлива реальність. Цей чоловік витрачав всю свою накопичену енергію на всякі дрібниці – ігри, полювання та інші непотрібні і шкідливим для розвитку речі. Але, тим не менш, автор з допомогою різних незначних дрібниць зміг підкреслити його індивідуальність.
