Ноздрев – другорядний герой у творі Миколи Васильовича Гоголя “Мертві душі”, а також третій поміщик, у якого побував Чичиков і купив мертві душі. Цього персонажа автор описує як чоловіка середнього зросту з рожевими щоками, білими зубами і чорними бакенбардами. Виглядав він дуже молодим, здоровим і енергійним.
Коли Ноздрев розповідає Чичикову про своє повернення з ярмарку, де він “продулся в пух”. З цього ми можемо зрозуміти, що він – азартна людина. Причому, це можна сказати не тільки про ігри, але і про те, що він навіть бреше з азартом. Він настільки звик брехати, що давно вже перестав жити реальним світом, постійно придумуючи різні небилиці.
Коли у розмову втручається третя особа – Мишуев, зять Ноздрева, він намагається весь час повернути свого тестя з неба на землю. Але це абсолютно марно. Ноздрев бреше з натхненням, і щиро вірячи в те, що сам говорить іншим. Герой не хоче визнавати те, що говорить лише неправду, бо він дуже впертий.
Під час розмов, герой веде себе не дуже пристойно, він абсолютно не має поняття про елементарні правила етикету в суспільстві. Він постійно всіх перебиває, а себе ж навпаки нікому не дає перебити. Крім цього, Ноздрев дуже шкідливий і з-за цього він весь час хоче, щоб його репліка звучала останньої в розмові. Таке відчуття, ніби ніхто не займався вихованням героя. Навіть до самого Чичикову він звертався на “ти”, тим самим, не маючи поняття про ввічливість.
Для Ноздрева вся його життя – суцільне свято, що складається з ігор, полювання і п’яного розгулу. Герой ніколи не втомлюється вести такий образ життя, він швидко знаходить друзів, схожих на нього, таких же не цінують реальність людей.
Ноздрев дуже емоційний. Ми можемо зрозуміти це по епітетів, якими він говорить про своїх друзів. Герой непередбачуваний, тому хитрий Чичиков намагається поводитися дуже обережно: для розмов підбирає потрібні слова або розхвалює пса, якого той купив. У цьому епізоді Чичикову нагоді вміння пристосовуватися різними способами до людей: на грубість і фамільярність Ноздрева він відповідає з холодним спокоєм, терплячи всі його примхи. Але, на жаль, Чичикову так і не вдалося з ним домовитися, адже з непередбачуваним людиною дуже складно домовитися.
За допомогою цього героя Микола Васильович хотів нам показати особистість, для якої абсолютно не важлива реальність. Цей чоловік витрачав всю свою накопичену енергію на всякі дрібниці – ігри, полювання та інші непотрібні і шкідливим для розвитку речі. Але, тим не менш, автор з допомогою різних незначних дрібниць зміг підкреслити його індивідуальність.
Твір на тему Ноздрев (Мертві душі)
Ноздрев – молодий і пашить енергією чоловік, років тридцяти п’яти. Як описує автор, «людина темного і скромного походження». Свою дієвість і підприємливість Ноздрев розтрачує на балах, гульні та інших розважальних заходах. У постійних пошуках емоцій і реалізації свого темпераменту, часто вплутується в бійку та диспути.
Маючи двох дітей, Ноздрев ніколи не займався їх вихованням. Це характеризує його як безвідповідальної людини. Факт наявності, але не за дієвості, простежується не тільки у сімейних взаєминах, але і в домашньому господарстві. Маючи псарню і колекцію зброї, він не уславився мисливцем. Можливо, дане положення речей продиктовано інший його рисою – хвастощами. Коли він розповідав про своїх володіннях оточуючих, у нього поголів’я з’являлися коні з блакитною або рожевою шерстю. Просто для «красного слівця» він розповідає про захмарну вартість коней, собак та інших мешканців маєтку, які в нього живуть. Прості російські кинджали в устах Ноздрева перетворювалися на дорогі турецькі. Планування не було характерною рисою героя. Він завжди робив все хаотично і імпульсивно.
Він був «розкутим малим». Подружившись вранці, вже ввечері дружба могла бути закінчена, увенчавшись бійкою. Ноздрев обожнював грати в карти. І майже завжди він шахраював. Міг пустити слух про свого товариша або навіть розладнати весілля. Чесне слово мало, що означало для меткого поміщика. Парадоксально, але губернське товариство з терпимістю відносилася до всіх його витівок. І лише, коли він зловживав у своїх хитрощах, його могли просто вигнати геть.
Гоголь дуже наочно описав величезну різницю між зовнішнім і внутрішнім світом. Ноздрев володів приємними зовнішніми даними, був здоровий і свіжий. «Це був середнього зросту, дуже непогано складений молодець з повними рум’яними щоками…».Простежується образ руського богатиря. Але лише за зовнішніми параметрами. Всередині у Ноздрева переважали нахабство, пияцтво і безглузде хвастощі.
Гоголь, з сумом підкреслюючи актуальність образу Ноздрева писав, що «Ноздрев довго не виведеться зі світу».
