Твір про Євгенія Онєгіна
Пушкін свого Євгенія Онєгіна писав з молодих людей, що живуть на початку 19 століття. Світські леви, точніше ще левенята, аристократи. От і граються-розважаються в своє задоволення. Їх улюблене заняття – нічого не робити, танцювати на балах, відвідувати театри, хоча цілком могли б зробити запаморочливу кар’єру.
Сім’я жила в достатку. У маленького Онєгіна була няня, потім гувернер-француз. Вчителі особливо не переймалися науками, але навчили всьому тому, щоб не зганьбитися в світі.
Він не піднімав нічого важче ручки, пестив і плекав свої ручки, старанно лінувався і займався марними світськими розмовами. Читати не любив і не хотів, взявся начебто щось писати, але теж закинув. Адже письменництво – це титанічна праця, якщо займатися нею серйозно.
Зовсім як жінка хандрил, нудьгував, лестив, кокетував, робив вигляд, що закоханий. Так він витрачав своє життя в столиці. «Живе без мети, без праць» – так Пушкін характеризує Онєгіна.
Село швидко втомила Євгенія. Він не знав, що робити, чим йому зайнятися. Радіти і милуватися природою його вистачило на пару днів. Базікати і будувати вічка тут було нікому. Селяни працювали від зорі до зорі. Єдина заслуга Онєгіна полягає в тому, що він замінив роботи грошовим податком. Керувати господарством він не вміє й не хоче вчитися. І він повернувся до свого звичайного заняття – нічого не робити, лінуватися.
Він уявив себе героєм, вирішив, що він вище всіх оточуючих, їх можна зневажати. « Ми вшановуємо всіх нулями, а одиницями себе, ми все дивимося в Наполеони…» Таким Пушкін бачить Онєгіна.
Сусіди його вважали дивним, він їх цурався – тікав від них через заднє ганок будинку. Ось тільки з Ленським зав’язалося щось на зразок дружби. Але вона виявилася справжньою і короткочасною. Не вміють йти на компроміс молоді люди посварилися. І справа закінчилася дуеллю і смертю Ленського.
Його полюбила прекрасна молода дівчина, але він відкинув її кохання. Бовтається по белу світла без мети і призначення, благо грошей предостатньо. Правда, починає замислюватися над своєю нікчемною порожній життя.
Вдруге зустрівши Тетяну в столиці, він раптом прокинувся і запалився до неї любов’ю. Але вона відкинула його – вона заміжня. Шлюб для неї це святе.
Великий критик Бєлінський дав чітке визначення людям типу Онєгіна «страждають егоїсти». Деякі молоді люди і в наш час уявили себе Наполеонами, інші люди для них – ніщо, безцільно «пропалюють» життя, тринькають гроші батьків, носяться по вулицях на дорогих машинах, порушують правила дорожнього руху. Тільки, як відомо на кожного Наполеона знайдеться свій Кутузов.
