Це один з яскравих прикладів любовної лірики Олександра Сергійовича Пушкіна. Дослідники відзначають автобіографічність цього вірша, проте вони досі сперечаються який саме жінці присвячені дані рядка.
Вісім рядків проникнуті справжнім яскравим, трепетним, щирим, сильним почуттям поета. Слова підібрані чудово, і не дивлячись на мініатюрний розмір передають всю гаму випробуваних почуттів.
Однією з особливостей вірша є пряма передача почуттів головного героя, хоча для цього зазвичай використовується порівняння з або ототожнення з природними картинами або явищами. Любов головного героя – світла, глибока і справжня, але, на жаль, його почуття безмовні. І тому вірш пройнятий ноткою смутку і жалю про нездійснене.
Поет бажає, щоб улюблену її обранець любив так «Щиро» і «ніжно», як і він сам. І це стає вищим проявом його почуття до коханої жінки, бо не кожен здатний відмовитися від своїх почуттів, заради іншої людини.
Я не хочу засмучувати вас нічим.
Дивовижна структура вірша поєднання перехресно римування з внутрішніми римами допомагають побудувати історію невдалої історії кохання, вибудовуючи ланцюжок почуттів, випробуваних поетом.
В ритмічний малюнок вірша навмисно не вписуються три перші слова: «Я вас любив». Це дозволяє за рахунок перебою в ритміці і положення на початку вірша зробити автору головний смисловий акцент вірші. Все подальше оповідання служить розкриттю цієї думки.
Цієї ж мети служать інверсії«засмучувати вас,» «улюбленої бути». Фразеологічний зворот, що увінчує вірш («дай вам Бог») повинен показати щирість почуттів, випробовуваних героєм.
