Аналіз вірша Пушкіна З Пиндемонти

Актуальність цього вірша Пушкіна, хоча вона не надруковано в букварях і не гримить зі сцени, не пройде ніколи. Принаймні, для людей честі, як тоді говорилося. Також – для творчих людей.

Поет пише про себе, про свободу своєї творчості і душі. У першій частині вірша він говорить про те, що для нього НЕ важливо. “Порожнє” для Олександра Сергійовича – почесті, багатства, слова… Не ті слова, звичайно, в які поет вкладає частину своєї душі, але словословия, які огортають людей всюди, але не значать зовсім нічого. Слова ці можуть бути позитивними і пишними, багато від них навіть втрачають голову. Пушкін не такий.

Наприклад, поет радий, що йому не доводиться сперечатися з приводу податків або утримувати царів від ворожнечі. Бути в поэзиии адвокатом або дипломатом – не його доля, навіть якщо це на благо суспільству. Цієї “солодкої”, як він пише, долі боги йому не дали. Також не хвилюють справжнього поета питання цензури: чи дозволяє вона обманювати “йолопів” або заважає “балагуру” – літературному жартівникові. Все це для Пушкіна дрібниці. Він зізнається, що інша свобода йому солодка… У наступному рядку – залежати від народу, від царя. Але і це іронія, ні народ, ні царі для поета не на першому місці. Втім, він зауважує, що з ними сам Бог. “Нікому” – всього одне слово в рядку, яка розділяє вірш. Головне – нікому не звітувати у своїй творчості. Не исправалять свої творіння на догоду сильним світу цього! І нікого не боятися. Служити тільки собі, тобто своєму натхненню.

Щастя – насолоджуватися природою і мистецтвом, не гнатися за посадою і грошима. Дуже пристрасне в громадянському сенсі вірш гордого людини – Творця. Назва відсилає до італійського поета, але воно лише приховує справжнього натхненника: Мюссе. Назва Пугкин змінив із-за цензури – така іронія долі. Було видано воно лише після смерті Пушкіна.

Дивіться також:  Образ і характеристика Земфіри в поемі Цигани Пушкіна

Аналіз вірша З Пиндемонти за планом