У світі існує безліч ідеологій, починаючи від економічних і закінчуючи політичними. Кожна щось пропагує, відстоює. Деякі з них утопічні, їх неможливо втілити в життя. Як мінімум найближчим часом. Але варто піддати аналізу одну з них – інтернаціоналізм. Хто такий інтернаціоналіст? Визначення цього терміну наведено нижче.
З чого все почалося?
Карл Маркс, німецький філософ і соціолог, поділяв людство в першу чергу на класи, а не на нації і раси. Згідно його теорії, існують два класу: має власність і її позбавлений. Крім цього існує ще політичний устрій: первісний, рабовласницький, феодальний, капіталістичний, комуністичний.
І поділ на класи відсутній тільки в первісному і комуністичному політичному ладі. З чого слід, що люди рівні. Ролі не грає ні стать, ні нація, ні раса. Всі рано чи пізно прийде до рівності.
Хто такий інтернаціоналіст?
Виходячи з вищесказаного, можна сказати, що інтернаціоналіст – це особистість, позбавлена забобонів, відстоює загальнолюдські цінності. Він проти будь-яких воєн, шовінізму і агресії.
Інтернаціоналіст – це людина, не звертає уваги на расу і націю. Група інтернаціоналістів бачить свого ворога виключно в буржуазії, правлячому класі.
Значення інтернаціоналістів у світовій історії було просто колосальним.
Прагне чи світ сьогодні до інтернаціоналізму?
Зараз одночасно існує безліч процесів, на перший погляд, прагнуть до комунізму та інтернаціоналізму. Прикладом є глобалізація. Чи є вона кроком до інтернаціоналізму в чистому вигляді? Навряд чи. Процес глобальної торгівлі є прикладом економічного співробітництва, в якому кожна держава захищає свої інтереси, прагнучи отримати найбільшу вигоду для свого народу. Схожим прикладом є і різноманітні співдружності, такі як Європейський Союз, який просто вигідний державі і правлячому класу.
Інтернаціоналісту ж плювати на відмінності між людьми, для нього вони всі рівні. Якщо глобальна торгівля є прикладом економічного співробітництва, то інтернаціоналіст прагне до економічного, і політичного співробітництва з подальшим об’єднанням в одну державу або федерацію країн, адже пролетар завжди висловлює повагу іншим пролетарям.
Інтернаціонале
Інтернаціоналізм знайшов підтримку у багатьох державах. Кількість соціалістів у світі зростала. Основною причиною того був капіталізм 19 століття. Капіталістичні відносини зараз і в той час – занадто різні. Тоді не було восьмигодинного робочого дня, страхування, пенсій і допомоги, зарплати були низькими, використовувалася дитяча праця. Умови були важкими.
Це і спонукало пролетаріат ставати під червоні прапори. І ворогом став вже не людина в чужій державі, а буржуй, якому були вигідні ці пекельні умови праці. Зростання прихильників соціалізму був неконтрольованим і строкатим. Товариства були розрізненими. Тому в 1869 році був скликаний перший інтернаціонал, в якому були визначені найближчі цілі лівих сил: зменшення робочого дня до восьми годин, захист жіночої праці, скасування дитячого і т. д.
Інтернаціоналісти – це одна з провідних світових сил. Всього їх з’їздів було чотири. Вони переслідували різні цілі, від зміни в трудовому законодавстві, до світової революції. І інтернаціоналізм став популярним рухом. Якщо в 1869 році на з’їзді були присутні тільки чотири країни: Німеччина, Франція, Британія, Швейцарія, то вже на четвертому з’їзді 1938 року в ньому були делегати практично з усіх континентів.
Воїни-інтернаціоналісти
Хоча зародився інтернаціоналізм в Центральній Європі, проте поширення отримав переважно в Радянському Союзі і КНР.
СРСР завжди був сильною державою з потужною промисловістю. Він же і був лідером соціалістичного табору. У 20-му столітті світ мав біполярну структуру, ділився на дві частини: капіталістичну і соціалістичну. І протистояння цих частин було постійним, як і боротьба за сфери впливу.
Воїн-інтернаціоналіст – це солдат, який брав участь у конфліктах на нейтральних територіях і намагався схилити інші країни в бік соц. табори. Вони брали участь у збройних конфліктах. Називалося це “інтернаціональним обов’язком”, коли заохочувалося звільнення інших держав від імперіалістів і колоніалістів. Фінальною метою воїнів-інтернаціоналістів було схиляння як можна більшої кількості держав в бік соціалістичного табору. Для цього використовувалося безліч способів, починаючи від поставок зброї, закінчуючи громадянськими війнами.
