Кримінальний кодекс
По суті, перший російський Кримінальний кодекс – це збірка законів “Руська Правда”, написаний в 11 столітті. При цьому злочином вважалося не порушення законів і князівських рішень, а образа, яку злочинець завдав кому-небудь. На зорі історії міліції в Росії були визначені найважливіші поняття, які стали частиною сьогоднішньої юриспруденції.
Приміром, саме збірник “Руська Правда” став розглядати замах на злочин. Таким могло вважатися оголення меча. Крім цього, окремо судилися злочини, вчинені групою осіб. У збірнику містилося поняття про необхідної обороні, розглядалися її межі. Так, незаконним було вбивство злодія, коли небезпека його дій вже зникла. Були присутні пом’якшувальні і обтяжуючі обставини.
В цілому, перше законодавство було простим. Того, хто заподіяв каліцтво кому-небудь, піддавали тією ж процедурою, наприклад, відрубували руку за руку і так далі. Вища міра покарання, згідно “Руській Правді” – це конфіскація майна і передача всієї родини злочинця в рабство. Таке покарання призначалося за розбій, підпал, конокрадство. Також злочинця могли позбавити життя.
В ті часи історія поліції Росії перебувала в зародковому стані, тому деякі закони були недосконалі. Наприклад, якщо злочинець переховувався, то його розшук здійснювали самі потерпілі.
Але вже з 1497 року в новому Судебнике злочин стало не «образою», а саме діями, які завдають шкоди державі. Тоді і почалося становлення і розвиток поліції Росії – з’явилася варта на московських вулицях. Вона стежила за порядком.
Вже до середини 16 століття відкрився Розбійний наказ. Саме він боровся зі злочинністю в російській державі. Звідси на місця скоєння правопорушень прямували сищики.
