Задум твору виникає у письменника випадково під час його перебування в Європі, німецькій Зинциге, перебуваючи на лікуванні від неврологічних проявів.
Письменник перебуває у стані морального і фізичного кризи і в момент вчинення річкової прогулянки несподівано бачить невеликий руйнується двоповерховий будинок, у вікнах якого на нижньому поверсі видніється силует старої жінки, а з вікна другого поверху визирає личко чарівної дівчини. Письменника відвідує натхнення, він починає розмірковувати про долі побачених жінок, придумуючи в думках різні сюжети, і його охоплює бажання перенести всі свої задумки на папір, в результаті чого народжується всесвітньо відома повість, написана в особливому надихаючій настрої.
Дана версія написання повісті належить безпосередньо письменнику, однак серед його сучасників існувала думка, що прототипом головної героїні твору, Асі, є особистість, близька до оточення автора, а саме позашлюбна дочка письменника, Поліна Брюер, доля якої схожа з життям ключового героя.
Будучи дитиною, народженою селянкою і має батька дворянського походження, Поліна з волі матері письменника росте в сім’ї кріпаків, звідки її забирає батько, дізнавшись про її народження через лише кілька років. Письменник відправляє дівчинку у Францію, сподіваючись повністю змінити її життя в кращу сторону, проте розуміє, що, незважаючи на спокійний, врівноважений характер, дівчина позбавлена романтичних, мрійливих почав своєї душі у вигляді нелюбові мистецтва як такого, музичного, поетичного, художнього. Саме в цьому полягає різниця між героїнею повісті, яка наділена письменником умінням тонко відчувати прекрасне в усіх сферах життя, здатної насолоджуватися навколишньою природою, а також неповторною душевною організацією, від незаконнонародженою письменницької дочки.
Сам автор згодом зізнається, що повість пишеться для нього важко, часом навіть зі сльозами, і вважає твір невдалим, поганим. Однак після видання книги в журналі «Сучасник» в середині дев’ятнадцятого століття, критики дають лісові оцінки письменницькому творіння, захоплено називаючи його чистим золотом поезії.
Багато колег письменника по цеху, зворушені і приголомшені повістю, розгортають палкі дискусії з приводу представників ліберального дворянства, характеристика якого дається в творі, бажаючи висловитися про причини поведінки так званих кращих людей суспільства, що відрізняються страхом перед прийняттям відповідальних рішень, неповороткістю мови і постійними сумнівами у вчинках. Прикладом для цього обговорення є пан Н.Н., описаний письменником у повісті, безвольний, егоїстичний тургенєвський герой, у якому виражено, за словами Н Чернишевського.Р., соціальне банкрутство, аналогічне типовим представникам даного суспільного кола в особі Печоріна, Бельтова, Агарина.
