«Мертві душі»
Здавалося б, доля благоволить честолюбному полководцю. Грандіозний Італійський похід Наполеона – проект, який він готував останні два роки ось-ось стане реальністю. Тим більше що Бонапарт бував в Італії, знав цю місцевість. Тільки головнокомандувач французьких військ в Італії Шерер, якого повинен був замінити протеже віконта де Барраса, спустив на землю свого наступника.
Перший неприємний сюрприз полягав у тому, що це тільки по паперах значилося понад сотні тисяч чоловік особового складу, а за фактом не набереться й сорока, причому вісім тисяч з них – гарнізон Ніцци. Знімати його походу не можна. З урахуванням хворих, мертвих, які дезертирували, полонених в похід можна взяти не більше 30 000 чоловік.
Друга проблема: особовий склад на межі. Постачання їх не балує. Ці голодні обшарпанці і є той «незламний кулак» ударного угруповання, виділений Директорією для наступу в Італію. Від таких новин будь б міг впасти у відчай, скласти руки.
