Варіант 2
Твір являє собою форму у вигляді вільного роману, центральною фігурою якого є оповідач, вибудовує взаємовідносини героїв, а також розмовляє з читачами, запрошеними на роль безпосередніх свідків подій, що відбуваються.
Жанром твори поет вибирає роман у віршах, що дозволяє розкрити динамічність розвитку характерів героїв, що неможливо в романтичній поемі, де герой уявляється в статичному стані.
Роман написаний у вигляді повністю оформленого, цілісного, замкнутого, закінченого художнього твору, вираженого в композиційній структурі, що поєднує ліричне й епічне літературні початку.
Композиційним стрижнем твору є яскравий віршований вид роману, а також використання авторського образу. Застосування віршової форми у романі визначає особливості сюжетної лінії та композиційної структури, що поєднує конструктивні принципи прози і поезії. У романі поет використовує свій новий винахід у вигляді онегинской строфи, яка є видозміною сонетной структури, що представляє чотиристопний ямб чотирнадцяти рядків особливою схемою рим: перехресної, парної та оперізує.
Відмінною особливістю композиційної структури твору є її симетричність, виявлена у центральному події роману, сні головної героїні, а також територіальна замкненість, виражена початком дій в Санкт-Петербурзі і закінченням в тому ж місці.
Сюжетна лінія роману представлена в двох виразах: любовної лінії та лінії дружби, при цьому любовний сюжет є дзеркальним, оскільки у фіналі твору головна героїня Тетяна змінюється роллю переймаються від нерозділеного кохання людини з основним персонажем Онєгіним. Використання дзеркально-перевернутої симетрії підсилюється автором з допомогою демонстрації навмисних текстових збігів і пропорційності частин, що складають архітектурні точності малюнків романа і виконують чіткі виразні функції.
З метою більш глибокого розкриття композиції роману поет використовує художній прийом у формі пейзажних замальовок, що дозволяють продемонструвати характерність героїв, яскравість їх переживань, а також протилежне ставлення Онєгіна і Тетяни до різних суспільних і природних явищ. На всьому протязі оповідання перед читачами розкриваються прояви всіх часів року: сумний річний шум, голі осінні ліси, морозна зима, распускающаяся весна.
У віршованому романі простежується органічна цілісність і єдність, наповнюють його реальним життєвим змістом. В образах основних персонажів твору представляються узагальнені, типізовані характери, що дозволяють поетові вибудувати фабулу, використовуючи взаємини головних діючих осіб Онєгіна і тетяни, Ольги і Ленського.
Композиційними одиницями твору є вісім глав, кожна з яких описано нове сюжетне подія, при цьому в першому розділі викладається експозиція, що розповідає про Онєгіні, у другій починається зав’язка взаємин Онєгіна і Ленського, третя глава присвячена почуттів Тетяни до Онєгіна, четверта і п’ята глави описують основні події, а з шостої зростає кульмінаційний момент, що приводить в наступних сьомий і восьмий главах до фіналу сюжетних ліній між Онєгіним і Ленським і, відповідно, Онєгіним і Тетяною.
Авторські ліричні відступи мають значну роль у віршованому романі, оскільки надають динамічність розповіді, а також посилюють читацький інтерес до того, що відбувається з героями твору.
Яскравою особливістю роману є застосування автором архітектоніки у вигляді пропущених строф, які означають перехідні місця в оповіданні, не впливають на сюжетну лінію твору.
Своєрідна композиційна структура роману, виражена у віршованій свободи і гнучкості, надає твору авторську геніальність в оповідному матеріалі, а строкатість зібрання глав несе неповторну свіжість і відчуття дотику до піднесеному і прекрасному.
Фабула і особливості твору
