Композиція роману Пушкіна Євгеній Онєгін

Свій роман Пушкін створював не один рік, періодично публікуючи окремі глави. На перший погляд, здається, що оповідання носить хаотичний характер. Критики тих років вважали твір позбавленим цілісності. Сам автор не приховує, що в його творі відсутній план, тому неминучі протиріччя. Свій твір він визначає як збори строкатих глав.

Придивившись до роману уважніше, стає зрозуміло, що це глибоко цілісний твір, що характеризується виваженістю та завершеністю.

Роман має простий до банальності сюжет. У ньому простежуються дві лінії взаємин головного героя Онєгіна: з Тетяною і з Ленським. Твір не має звичної розв’язки. Автор не приводить героя до загибелі, ні до одруження. Він залишає його у важку хвилину. Відсутність фіналу перетворює сюжет у реальну історію. Недомовленість є одним з прийомів Пушкіна, згідно з яким порожнеча має глибоке значення і не може бути виражена словами.

Для побудови композиції роману Пушкін обрав метод симетрії, згідно з яким герої повинні поміняти позиції, займані ними у творі. Тетяна зустрічається з Євгеном, спалахує нерозділена любов, яка супроводжується стражданнями. Автор стежить за переживаннями героїні, співчуває їй. Слідом за суворим розмовою з Онєгіним трапляється дуель з Ленським, стала розв’язкою одного напрямку сюжету і дозволила розвинутися новому.

При наступній зустрічі Тетяни з Євгеном він змінюється з нею місцями, і все минуле повторюється. Але тепер автор переживає все з Онєгіним. Такий кільцевої прийом дає можливість ще раз озирнутися назад, що залишає від прочитаного відчуття узгодженості.

Кільцева композиція показує криза душі героя. Він зумів змінитись, подивившись на світ очима Тетяни. В останній главі він виходить з самітництва майже поетом, читав «духовними очима».

Повернення у минуле дає можливість спостерігати за еволюцією Тетяни, її дорослішанням і наданням непохитною витримки. При цьому не змінюється бідність її характеру. Нова Тетяна досі не розуміє Євгенія. В минулому вона асоціювала коханого з літературними образами, яких він не відповідав. Тепер ж Тетяна не вірить правдивості та важливості його переживань.

Дивіться також:  Образ і характеристика Дефоржа в романі Пушкіна Дубровський

У романі автор часто відступає від сюжету, щоб поміркувати на різні теми. Такий прийом дозволяє краще відчути обставини, в яких створювалося твір.

Очевидно, що твір побудовано на поєднанні безпосередності викладу, строкатості образів, природності продовження теми і незвичайної гармонії, зробила роман завершеним. Автор наблизив свій твір до життя, зробивши його таким же неповторним і оригінальним.

Варіант 2

Твір являє собою форму у вигляді вільного роману, центральною фігурою якого є оповідач, вибудовує взаємовідносини героїв, а також розмовляє з читачами, запрошеними на роль безпосередніх свідків подій, що відбуваються.

Жанром твори поет вибирає роман у віршах, що дозволяє розкрити динамічність розвитку характерів героїв, що неможливо в романтичній поемі, де герой уявляється в статичному стані.

Роман написаний у вигляді повністю оформленого, цілісного, замкнутого, закінченого художнього твору, вираженого в композиційній структурі, що поєднує ліричне й епічне літературні початку.

Композиційним стрижнем твору є яскравий віршований вид роману, а також використання авторського образу. Застосування віршової форми у романі визначає особливості сюжетної лінії та композиційної структури, що поєднує конструктивні принципи прози і поезії. У романі поет використовує свій новий винахід у вигляді онегинской строфи, яка є видозміною сонетной структури, що представляє чотиристопний ямб чотирнадцяти рядків особливою схемою рим: перехресної, парної та оперізує.

Відмінною особливістю композиційної структури твору є її симетричність, виявлена у центральному події роману, сні головної героїні, а також територіальна замкненість, виражена початком дій в Санкт-Петербурзі і закінченням в тому ж місці.

Сюжетна лінія роману представлена в двох виразах: любовної лінії та лінії дружби, при цьому любовний сюжет є дзеркальним, оскільки у фіналі твору головна героїня Тетяна змінюється роллю переймаються від нерозділеного кохання людини з основним персонажем Онєгіним. Використання дзеркально-перевернутої симетрії підсилюється автором з допомогою демонстрації навмисних текстових збігів і пропорційності частин, що складають архітектурні точності малюнків романа і виконують чіткі виразні функції.

Дивіться також:  Характеристика і образ Людмили в поемі Руслан і Людмила Пушкіна твір

З метою більш глибокого розкриття композиції роману поет використовує художній прийом у формі пейзажних замальовок, що дозволяють продемонструвати характерність героїв, яскравість їх переживань, а також протилежне ставлення Онєгіна і Тетяни до різних суспільних і природних явищ. На всьому протязі оповідання перед читачами розкриваються прояви всіх часів року: сумний річний шум, голі осінні ліси, морозна зима, распускающаяся весна.

У віршованому романі простежується органічна цілісність і єдність, наповнюють його реальним життєвим змістом. В образах основних персонажів твору представляються узагальнені, типізовані характери, що дозволяють поетові вибудувати фабулу, використовуючи взаємини головних діючих осіб Онєгіна і тетяни, Ольги і Ленського.

Композиційними одиницями твору є вісім глав, кожна з яких описано нове сюжетне подія, при цьому в першому розділі викладається експозиція, що розповідає про Онєгіні, у другій починається зав’язка взаємин Онєгіна і Ленського, третя глава присвячена почуттів Тетяни до Онєгіна, четверта і п’ята глави описують основні події, а з шостої зростає кульмінаційний момент, що приводить в наступних сьомий і восьмий главах до фіналу сюжетних ліній між Онєгіним і Ленським і, відповідно, Онєгіним і Тетяною.

Авторські ліричні відступи мають значну роль у віршованому романі, оскільки надають динамічність розповіді, а також посилюють читацький інтерес до того, що відбувається з героями твору.

Яскравою особливістю роману є застосування автором архітектоніки у вигляді пропущених строф, які означають перехідні місця в оповіданні, не впливають на сюжетну лінію твору.

Своєрідна композиційна структура роману, виражена у віршованій свободи і гнучкості, надає твору авторську геніальність в оповідному матеріалі, а строкатість зібрання глав несе неповторну свіжість і відчуття дотику до піднесеному і прекрасному.

Фабула і особливості твору

Дивіться також:  Аналіз вірша Пушкіна Зимовий вечір 5, 6 клас