У наші дні мало хто зможе сказати що-небудь про крейсер 2 рангу “Алмаз”. У кращому випадку начитані співрозмовники зможуть згадати, що він брав участь в битві при Цусіма. Подальший його бойовий шлях не занадто освітлена – про нього не написано книг, не знято фільмів. І абсолютно марно, адже дізнатися про нього було б цікаво багатьом.
Коли він був побудований
Початком будівництва судна став вересень 1902 року – саме тоді він був закладений на Балтійському заводі, розташованому в Санкт-Петербурзі. На жаль, вже на цьому початку почалися серйозні труднощі. Спочатку планувалося створити повноцінний крейсер 2 рангу, але під рукою у майстрів не виявилося відповідної документації, креслень, розрахунків. Тому було прийнято рішення створити більш легкий корабель – практично яхту, не має навіть броні, на відміну від військових судів того часу.
Будівництво зайняло трохи часу – вже 2 червня 1903 року корабель був готовий і спущений на воду. Ряди флоту Російської імперії він поповнив у листопаді 1903 року.
Основні характеристики
Готовий крейсер “Алмаз”, фото якого прикладені до статті, мав водотоннажність 3285 тонн – для порівняння, у прославленого “Варяга” цей показник становив 6604 тонни.
Загальна довжина корпусу – 111 метрів при ширині 13,3 метра і глибиною опади близько 5 метрів. Бронювання, як вже сказано вище, судно не мало, так як, по суті, було посильним судном для Тихого океану, а не бойовим кораблем.
Із-за малої маси корабля не потрібна була особливо потужна силова установка – розробники зупинилися на 16 котлах Бельвіля, які забезпечують потужність в 7950 кінських сил (знову ж, “Варяг” мав 20 тисяч). Максимальна швидкість планувалася в районі 19 вузлів, але на практиці виявилася трохи меншою. Дальність плавання становила близько 3350 морських миль, або 6200 кілометрів.
Для повної комплектації екіпажем вимагалося 295 матросів і офіцерів.
Озброєння
Незважаючи на малу водотоннажність і відсутність броні, крейсер “Алмаз” залишався військовим кораблем. Тому на нього встановили найбільш відповідне озброєння. Потужні 152-мм гармати не використовувалися. Обійшлися чотирма 75-міліметровими гарматами і шістьма 47-міліметровими.
Якщо 75-міліметрові гармати могли завдати ворожим кораблям хоч якоїсь шкоди, то 47-міліметрові, незважаючи на дальність ведення вогню більше 4 кілометрів, були відверто слабкими і могли використовуватися хіба що для урочистого салюту.
Тому зовсім скоро, вже в 1905 році, озброєння було повністю змінено. Залишили всього дві 47-міліметрові гармати, додали шість 75-міліметрових і, що особливо важливо, встановили три 120-міліметрових гармати, які вже цілком могли пробити броню суден противника.
Але і таке озброєння простояло на кораблі трохи більше десятиліття. У 1916 році, в ході повної модернізації, крейсер “Алмаз” отримав сім 120-міліметрових знарядь – інші були видалені. Так як до цього часу його стали використовувати для перевезення гідролітаків, судно також оснастили трьома зенітними установками для знищення авіації противника.
Крейсер у російсько-японській війні
Тепер переходимо до найцікавішого – участі у бойових діях. До початку російсько-японської війни він не був готовий, тому був перекинутий в Тихий океан тільки в травні 1904 року – у складі Другої Тихоокеанської ескадри. На жаль, ескадра залишала бажати кращого. У неї входило лише кілька дійсно потужних кораблів, здатних завдати шкоди японським супротивникам. Інші ж (як і “Алмаз”) входили більше для кількості і в надії, що вони зможуть хоч відвернути ворога на якийсь час.
Друга Тихоокеанська ескадра була спрямована на допомогу обложеному Порт-Артуру. Причому вона розділилася – кілька судів пішли через Середземне море, по короткому шляху. А ось основна бойова група, що складається з чотирьох потужних броненосців класу “Бородіно”, поспішала на допомогу, обігнувши західне й південне узбережжя Африки. На жаль, час було згаяно – Порт-Артур упав. Керівництво вирішило повернути кораблі в Росію. Але чомусь спрямувало їх у Владивосток, наказавши йти по найкоротшому шляху – повз острова Цусіма, де розташовувалися найбільш потужні військово-морські бази Японії.
Так що бойове хрещення крейсер “Алмаз” в Цусімському бою пройшов. На жаль, він виявився дуже невдалим. Російський флот був не просто розбитий, а розтоптаний. Невідповідні для морського бою кораблі, невдало вибране місце бою – все це призвело до того, що тільки “Алмазу” і вдалося пробитися у Владивосток. Ще кілька кораблів розвернулися і відступили. Більша ж частина судів була просто знищена японцями. Мабуть, це одна з найчорніших сторінок в історії російського флоту.
Під час Першої світової війни
Після завершення російсько-японської війни (однією з небагатьох, яку російський народ програв) і укладення миру “Алмаз” був перекинутий в Кронштадт. В наступні роки він виконував хіба що парадні місії – супроводжував суду, на яких плавали важливі персони, давав урочистий салют. Пізніше був перекинутий в Чорне море, де його переозброїли, перетворивши в “авіаносець” того часу – для перевезення гідролітаків.
Тут-то його і застала Перша світова війна. Тільки тепер почалася більш-менш успішна кар’єра славного крейсера. Наприклад, саме спостерігачі з “Алмазу” помітили сучасний німецько-турецький лінійний крейсер “Гебен” і вчасно доповіли про це, в результаті чого стався бій в районі мису Сарич. В ході його не тільки був пошкоджений “Гебен”, але й знизилася активність ворога на Чорному морі.
Воювати проти справжніх військових кораблів “Алмаз” не міг, але проти рівних по силі турецьких – цілком. В результаті за наступні роки крейсером було знищено шість суден ворога.
В ході революції
Невдовзі країну охопила Громадянська війна, що стала наслідком Жовтневої революції. За чутками, на “Алмазі” дуже жорстко придушували будь співчуття до більшовиків. Доходило до того, що викритих у пропаганді ідей соціалізму спалювали в топках корабельних. Документальних підтверджень цьому немає, але навряд чи подібні чутки зародилися на порожньому місці.
Навесні 1918 року корабель, що знаходився в Севастополі, захопили німецькі війська, але невдовзі його відбили англійські союзники, передавши “Алмаз” Білому флоту. Незважаючи на протидію грузинських властей, йому вдалося провести вдалу операцію з евакуації козацьких загонів з Грузії.
У 1920 році корабель відправився в останнє плавання. Висадивши всіх бажаючих в Криму і забравши сім’ї матросів і офіцерів, корабель “Алмаз”, фото якого прикладені до статті, відправився у Францію, в порту Бізерта, де був інтернований французькими військами. Після встановлення влади Рад у Росії та налагодження дипломатичних відносин Франція заявила про готовність повернути корабель. Але застаріле і спочатку не надто перспективний судно просто продали французам в 1924 році. Через десять років його розібрали на металобрухт.
Висновок
Стаття підійшла до кінця. Ми разом відслідкували шлях, який пройшов крейсер “Алмаз” від Цусіми до Бізерта. Нехай це був не найкращий корабель російського флоту, але він вніс свою лепту в історію нашої країни. Тому знати і пам’ятати про нього буде корисно кожному.
