Сторонній людині непросто розібратися в церковному житті, її устрій і посадах. Тому зустріч з яким-небудь вузькоспеціалізованим терміном викликає острах і бажання в подробицях довідатися його трактування. Одним з поширених і доступних для обивателя стане звання «ктитор». Це людина на особливому рахунку, в чиєму веденні знаходиться благополуччя приходу, його подальша доля і навіть можливість проведення богослужінь!
Грецькі корені
Спочатку термін перекладали дослівно: засновник або володар. Він утворився від дієслова «будувати», «творити» і означав людини, які доклав чималі зусилля і кошти для зведення абсолютно будь-якої будови. Однак у російській мові християнство розвивалося завдяки зусиллям греків, із-за чого побутові слова знайшли сакральний сенс і виявилися тісно пов’язані безпосередньо з церквою. Це дало одразу три трактування, актуальні й донині:
-
приватне лице, яке за свій рахунок звів монастир або храм;
-
будь малий пожертвувач або повноцінний піклувальник зазначених закладів;
-
посаду церковного старости.
Мова не йде тільки про фундаменті, стінах і даху! У богослужінні беруть участь священні книги, спеціальні посудини для відправлення ритуалів, облачення священнослужителів. Навіть ікони та розпис на стелі – важлива частина служби. У широкому розумінні значення слова «ктитор» позначає будь-якого, хто допоміг наповнити межі храму необхідним.
Історичні нюанси
На Русі такого будівельникові-меценату передавалися права на розпорядження доходами храму. Вони переходили у спадок, і сім’я добрих християн могла багато століть сприяти процвітанню приходу. У XVII столітті за подібністю обов’язків термін поширили на обраних парафіянами старост, які також здійснювали збір пожертвувань та адміністративну діяльність.
Аналогічну назву носять і військові чиновники, що займаються господарством та підтриманням порядку в підвідомчих церквах. При цьому паралельно існують обраний староста і призначений ктитор. Хоча у випадку військовослужбовця, він звітує безпосередньо перед начальством, не може бути зміщений інакше, ніж прямим наказом. Посаду може дістатися людині невіруючій або іншої релігії, оскільки не зачіпає духовних аспектів.
Сучасні можливості
Бажання розділити щастя з оточуючими природно для людини. Допомагати ближнім, свого духовного батька і церкви це нормальне явище. Воно дозволяє організації функціонувати і вести проповідницьку діяльність. А оскільки ктитор – це будь-пожертвувач, ви завжди можете реалізувати благе прагнення і домогтися визнання громадою своїх досягнень. Головне, робити все з чистим серцем!
