Кузнєцов Михайло Михайлович – історія життя легендарного генерала

Кузнєцов Михайло Михайлович – генерал-лейтенант армії Російської імперії, один з найбільш відомих отаманів Донських козачих полків першої половини XIX століття. Доля відміряла йому всього 65 років земного життя, більшу частину життя він провів на арені воєнних дій, не раз був на волосок від загибелі. Його послужний список займає не одну сторінку, а серед отриманих нагород є і іноземні ордени.

Участь у Вітчизняній війні 1812 року

Не одну яскраву сторінку в історію російської стратегії і тактики вписав Михайло Михайлович Кузнєцов, біографія якого почалося в 1791 році. У графі «Походження» він сміливо писав – «з донських козаків». Це означало, що він, по-перше, з дитинства звик триматися в сідлі, по-друге, з раннього віку проходив військовий вишкіл.

Життя на волі, в оточенні сміливих і відважних воїнів не могла не загартувати його характер, навчити мужності і витримки. Кузнєцов Михайло Михайлович не отримав високої посади в спадщину чи за протекцією, він крок за кроком йшов до заповітної мети, поступово осягаючи велику науку війни. Військова служба майбутнього героя почалася в 18-річному віці (до 1808 року), природно, в кавалерії.

У 1812 році молодий кавалерист, нарівні з ветеранами бойових дій, бере участь спочатку у Вітчизняній війні 1812 року, відбиваючи наступ французьких військ. Наступні два роки він бере участь у закордонних походах. У 1813 році одержує дві нагороди – ордена Святої Анни 4-го ст.) та Святого Володимира 4-й ст.), через рік – знову орден св. Анни, але вже 2-го ступеня.

Прусський король підписує указ про нагородження героя орденом Pour le Mérite, а австрійський імператор – орденом Леопольда (3-го класу). Це були перші іноземні нагороди, попереду Кузнєцова чекали нові військові битви.

Дивіться також:  Де похований Чингісхан: легенди й гіпотези. Великий хан Монгольської імперії Чингізхан

Придушення польського повстання

Перша третина XIX століття для Російської імперії ознаменувався численними війнами і повстаннями. До 1831 році Кузнєцов Михайло Михайлович отримав звання полковника, ось тільки застосувати свої військові доблесті йому довелося проти «своїх» – жителів Північно-Західного краю і царства Польського. Польські повстанці мріяли про незалежність від Російської імперії, створення власної держави, але їх планам не судилося збутися.

Нечисленним загонам повстанців з польських військових, студентів і селянства протистояла професійна армія, де в числі керівників був і Кузнєцов Михайло Михайлович. Результат – повстання придушене, а полковник отримав чергову нагороду у вигляді золотої шаблі, на якій була гравірування – напис «За хоробрість». Крім цього, героя чекала ще одна нагорода від Царства Польського – «Польський військовий орден», але сам він чекав повернення на батьківщину.

Легендарний командир Отаманського полку

Після російсько-польської війни та придушення повстання Кузнєцов Михайло Михайлович отримує звання генерал-майора. Саме йому довірили керівництво відомим Козацьким атаманским полком, носив ім’я Його Імператорської Високості Спадкоємця Цесаревича.

Документи свідчать, що через десятиліття генерал-майор командує вже Лейб-гвардії Козачим полком. У квітні 1843 року він у діючій армії бере на себе командування Донськими козацькими полками, причому сам виступає в новій посади – генерал-лейтенанта. Вмілі дії на посаді похідного отамана високо оцінюються військовим керівництвом, нагороди слідують одна за одною.

Правда, заробляються вони не в тилу, а на передовій, Кузнєцов бере участь в Угорському поході, у Східній війні, воює з турками на Дунаї та в Криму. У 1855 році Михайло Михайлович отримує безстрокову відпустку у зв’язку з тяжкою хворобою, у липні 1856 року відважний козак після тривалої хвороби помер.

Дивіться також:  Що за звір мосбахский лев?

На пам’ять нащадкам залишився перелік його військових нагород і портрет, що зберігається нині в самому серці французької столиці, у Парижі, в Музеї лейб-гвардії козачого полку.