Кузнєцов Михайло Михайлович – генерал-лейтенант армії Російської імперії, один з найбільш відомих отаманів Донських козачих полків першої половини XIX століття. Доля відміряла йому всього 65 років земного життя, більшу частину життя він провів на арені воєнних дій, не раз був на волосок від загибелі. Його послужний список займає не одну сторінку, а серед отриманих нагород є і іноземні ордени.
Участь у Вітчизняній війні 1812 року
Не одну яскраву сторінку в історію російської стратегії і тактики вписав Михайло Михайлович Кузнєцов, біографія якого почалося в 1791 році. У графі «Походження» він сміливо писав – «з донських козаків». Це означало, що він, по-перше, з дитинства звик триматися в сідлі, по-друге, з раннього віку проходив військовий вишкіл.
Життя на волі, в оточенні сміливих і відважних воїнів не могла не загартувати його характер, навчити мужності і витримки. Кузнєцов Михайло Михайлович не отримав високої посади в спадщину чи за протекцією, він крок за кроком йшов до заповітної мети, поступово осягаючи велику науку війни. Військова служба майбутнього героя почалася в 18-річному віці (до 1808 року), природно, в кавалерії.
У 1812 році молодий кавалерист, нарівні з ветеранами бойових дій, бере участь спочатку у Вітчизняній війні 1812 року, відбиваючи наступ французьких військ. Наступні два роки він бере участь у закордонних походах. У 1813 році одержує дві нагороди – ордена Святої Анни 4-го ст.) та Святого Володимира 4-й ст.), через рік – знову орден св. Анни, але вже 2-го ступеня.
Прусський король підписує указ про нагородження героя орденом Pour le Mérite, а австрійський імператор – орденом Леопольда (3-го класу). Це були перші іноземні нагороди, попереду Кузнєцова чекали нові військові битви.
