Відмінність «російських» і «західних» перевертнів
Воно полягає в тому, що перші можуть звертатися не тільки у тварин, але і в різні предмети – камінь, клубок ниток, палицю, стіг сіна, а також рослини – кущ, дерево, квітка, гриб. Зазвичай перед перетворенням вони б’ються об землю. Існувала думка, що такий перевертень – це або віровідступник, або померла нехрещеною дитя, душі яких «проказят мимоволі». На Півночі цих істот називали кикиморами. Домовиком і відьмам також приписували їх властивості.
В іншому якості перевертнів у слов’янській і західній культурах збігалися. Згідно з повір’ями, вони могли володіти безліччю видатних здібностей, які перевищували можливості не тільки людей, але і тварин. Це були:
- надприродна сила;
- швидкість і спритність;
- нічний зір;
- дуже довге життя.
Різновид перевертня
В фольклорі європейських країн присутня популярна різновид перевертня – лікан. Ним є людина-вовк, якого ще називають «вервольф». У слов’янській міфології йому відповідає «волколак». Є і така назва, як «ликантроп», від якого і походить слово «лікан». Воно має давньогрецькі корені, утворене від складання двох основ іменників: λύκος, що означає «вовк», і ἄνθρωπος – «людина». Звідси і буквальне значення.
Ликантропами також називали людей, які вірили в те, що вони обертаються в тварин. Такі існують і сьогодні. Даний стан в психіатрії називається клінічної ликантропией.
Міфічна здатність перетворюватися у вовка вперше виявляється у трактаті «Молот відьом» (1669). Згодом цей термін стали використовувати і в більш широкому сенсі. Це володіння властивістю до перетворення у будь-якої тварини. Але все ж слово «лікан» відноситься саме до вовків-перевертнів.
У слов’ян воно використовувалося досить рідко. Більше застосовувалося таку назву, як «волколак» або «волкодлак», що розшифровувалося як «вовча шкіра» або «волкомедведь». Але також ліканів називали «перевертень-вовк» і «вовк-перевертень».
