На шляху самостійного розвитку
Тільки з другої половини двадцятого століття країна стала більш-менш незалежна від іноземних господарів. Незважаючи на це, Філіппіни деякий час продовжували отримувати фінансову допомогу від США. Зокрема, саме на ці кошти столиця Маніла була заново відбудована після війни. З набуттям самостійності ця грошова допомога суттєво скоротилася. На жаль, незалежність не принесла відчутних економічних злетів, поступове зубожіння всієї країни наклало відбиток і на образ столиці.
Сучасний вигляд
Це дійсно місто контрастів. Ультрасучасні квартали, вулиці з будинками відокремлені від бідних районів стінами, і життя в них відрізняється, як у двох паралельних світах. Умовно місто можна поділити на кілька великих частин. Це Макат-сіті, діловий і фінансовий центр з хмарочосами, офісами, торговими моллами і різноманітними культурними установами. Тут ясно відчувається, що Маніла – це столиця. Малате і прилегла до нього набережна суцільно забудовані розкішними віллами, там же розташований яхт-клуб. Ерміта – даун-таун, де є багато визначних пам’яток. Интрамурос – історичний квартал колоніальної епохи, Пасай-сіті – народний район, де в жахливих умовах проживає біднота. Місто катастрофічно перенаселений, тут найбільша в світі щільність населення (17 т. год/кв. км), у деяких кварталах вона доходить до 50 тис. Згідно з прогнозами та оцінками фахівців зараз у філіппінській столиці Маніла проживає більше 1 млн 800 тис. чоловік, що складає приблизно 2 % від загального числа жителів країни. Однак точних даних немає, так як перепис відбувалася досить давно, в 2007 році.
