Основні правила
Мова повинна повністю розкривати зміст і нести істину, але не бути тривалою понад міру. В ній повинні бути присутніми слова, які її оживлять, але не перевантажать. Оратор повинен володіти жвавим і сміливим словом, але при цьому не образливо зухвалим. Оратору необхідно поставити три цілі, які визначатимуть напрямок мови: переконання, насолоду, захоплення. Не можна говорити про те, про що не маєш ні найменшого уявлення, адже тоді слово стане далеким від дійсності.
Ніякі правила та настанови не можуть існувати без таланту. Вірно і зворотне. Мова – це матеріал, даний людині від природи, але без уміння людини нею володіти вона перетворюється в порожній звук, який не вартий уваги.
Теорія і практика тісно взаємопов’язані. Немає сенсу щось вивчати, не маючи можливості застосовувати свої знання. Практика без теорії може існувати, так як необхідний матеріал купується по мірі накопичення досвіду, але найбільший ефект досягається тільки при їх грамотному поєднанні.
Наслідування має стати інструментом оратора у вдосконаленні своїх навичок, але ні в якому разі не стати метою. Вивчаючи висловлювання древніх мислителів, можна навчитися правильного, благородного стилю викладу думки. Хоч ораторський і письменницький мистецтва і відмінні один від одного, цитування значущих творів може показати глибину знань оратора, що набагато більше приверне увагу і допоможе переконати слухачів, але тільки воно гідно використання. Запозичення думок і безконтрольне наслідування начисто позбавлять оратора його індивідуальності.
Повне зібрання всіх дванадцяти книг Марка Фабія Квінтіліана збереглося і до наших днів, чого не можна сказати про перший його твір, від якого лишилася лише назва.
