Космогонія
Застосовуючи метод до себе, Декарт кидає виклик власних міркувань і думок. Але філософ вважає, що три речі не піддаються сумніву, і підтримують один одного, щоб сформувати стабільну основу для пізнання. Метод сумніву не може призводити до сумніву в причині, оскільки він заснований на самій причині. За логічними висновками філософа, все-таки існує Бог, і Він є гарантом того, що розум не помиляється. Декарт виводить три різних докази існування Бога. Серед них є навіть те, що тепер називається онтологічними.
Його робота над такими фізико-механічними законами, проте, проектується в «новий світ». Теоретичне місце, яке Бог створив десь в уявних просторах з особливою першоматерії, перетворивши початковий хаос в щось упорядковане, зі своїми законами, правилами, структурою. Далі Декарт говорить, що виходячи з цих обставин, він не був налаштований атеїстично і впевнений в тому, що Бог створив світ.
Незважаючи на це визнання, здається, що проект Декарта для розуміння світу – це відтворення творіння, тобто справжня космологічна система, яка, за зразком експериментального методу Декарта, спрямована на те, щоб показати не тільки власні можливості, а й дати зрозуміти, що цей спосіб поглянути на світ – один-єдиний. Ніяких інших припущень про Бога або природи не може бути, оскільки вони не забезпечують реалістичне і рационалистичное пояснення світобудови. Таким чином, в роботі Декарта ми можемо побачити деякі фундаментальні припущення сучасної космології через логічні докази – проект історичного вивчення побудови Всесвіту за допомогою набору кількісних законів, що описують взаємодії, які дозволили б впорядковане даний побудувати з хаотичного минулого.
