Резюме
В науці здійснюється постійний перехід від вивчення конкретних об’єктів дійсності до створення конкретних об’єктів в пізнанні. Одним з етапів такого переходу за необхідності виступає абстрагування – як інструмент по вичлененню цеглинок, з яких можна скласти інтелектуальний аналог об’єкта реального світу.
Застосовність абстракції (або зборів абстракцій – концепції) вкрай обмежена. Це пояснюється існуванням у будь-якого об’єкта величезної кількості зв’язків, відносин і властивостей, які не можуть бути відображені в абстракції в повній мірі.
Поняття тому і знаходять визначеність і завершеність, що не враховують всіх нюансів. Так що поняття, концепції, теорії не можна без оглядки застосовувати до реальності. Як пише А. С. Лебедєв, ця обмеженість застосування привела до введення в методології «інтервалу абстракції». Але навіть у відповідному інтервалі, зазначає вчений, неможливо говорити про те, що якась теорія описує свій об’єкт повністю. Саме тому періодичне повернення абстракцій об’ємного вмісту об’єктів дійсності, відновлення зв’язків і відносин дозволяють уникнути багатьох помилок у висновках.
