Класичний іноземна мова
Класичні методики відрізняються від фундаментальних тим, що розраховані найчастіше на учнів різного віку і передбачають вивчення «з нуля». У завдання викладача входять аспекти постановки правильної вимови, ліквідація психологічного бар’єру, формування бази по граматиці. В основі підходу лежить розуміння мови як повноцінного засобу спілкування. Тобто вважається, що всі компоненти (усна та письмова мова, аудіювання, читання і так далі) потрібно розвивати планомірно і в однаковій мірі. Сьогодні цілі не змінилися, а от підхід може бути різним.
Лінгвосоціокультурний метод
Лінгвосоціокультурний підхід передбачає активний діалог культур у методиці викладання іноземних мов. Це одна з найвеличніших технік вивчення іноземного, передбачає нерозривний зв’язок учня і вчителя з соціальним і культурним середовищем країни, в якій говорять на мові, що вивчається. Прихильники цього підходу впевнені, що мова стає неживим, коли метою виступає тільки оволодіння лексико-граматичними формами. Найпереконливіше це твердження підтверджують найпоширеніші мовні помилки.
Люди, які вивчають англійську, можуть вжити наступне вираз: The Queen and her family. Граматично це правильна конструкція, але британець залишиться в подиві і не відразу ідентифікує сталий вираз The Royal Family. Це здається несуттєвим, але помилки перекладу неодноразово породжували дипломатичні конфлікти і серйозні непорозуміння. Наприклад, аж до другої половини Відродження християнські скульптори і художники зображували Мойсея з рогами на голові. Все тому, що Святий Ієронім, який вважається покровителем перекладачів, допустив помилку. При цьому його переклад Біблії на латину був офіційним текстом церкви з кінця четвертого століття по кінець двадцятого. Вираз keren or, на івриті означає «сяючий лик Мойсея», було перекладено як «роги». Ніхто не посмів засумніватися в священному тексті.
Більшість методик вивчення мови списують подібні помилки на брак інформації про повсякденне життя досліджуваної країни, але на сучасному етапі це вже непробачно. Лінгвосоціокультурний метод ґрунтується на тому факті, що 52 % помилок відбуваються під впливом рідної мови (наприклад, звичне в діловому спілкуванні «Які питання вас цікавлять?» часто перекладають як What problems are you interested in, при цьому в англійській лексема problems має стійкий негативний відтінок), а 44 % криються всередині досліджуваного. Так, раніше основна увага приділялася правильності мовлення, а сьогодні важливий зміст переданої інформації.
В даний час мова — це не просто «знаряддя спілкування і взаємного розуміння» або «сукупність усіх слів і правильне їх поєднання», як до нього ставилися лінгвісти Сергій Ожегов і Володимир Даль відповідно. Така система знаків, що дозволяє виражати емоції і передавати якусь інформацію, є й у тварин. «Людським» мова робить його зв’язок з культурою, традиціями певної країни або регіону, звичаями групи людей, суспільства. У такому розумінні мова стає знаком приналежності його носіїв до соціуму.
Культура виступає не лише засобом спілкування і ідентифікації, але і роз’єднує людей. Так, в Росії будь-якого, хто не говорив російською, спочатку називали «німцем» від слова «німий». Потім в обіг увійшло слово «чужинець», тобто «чужий». Тільки коли в національній свідомості це протистояння між «своїми» і «чужими» дещо згладилося, з’явилося слово «іноземець». Стає очевидним конфлікт культур. Так, єдина культура одночасно і об’єднує людей, і віддаляє їх від інших народів і культур.
Основа методики викладання іноземних мов — об’єднання граматики, лексики та інших мовних структур з внеязыковыми факторами. Головною метою вивчення іноземної в даному контексті є розуміння співрозмовника і формування мовного сприйняття на рівні інтуїції. Тому кожен студент, який обрав такий метод навчання, повинен ставитися до досліджуваного об’єкта, як до відбиття географії, історії, умов життя, традицій та побуту, повсякденного поведінки певного народу. Сучасна методика викладання іноземних мов широко використовується на курсах і в навчальних закладах.
