Думки про написання твору про долю ченця, який бажає здобути свободу, Лермонтов виношував багато років. Мцирі увібрав в себе людські якості, які найбільше цінував Лермонтов. Він, як і головний герой його твору, завжди боровся за свободу, людську волю. Саме тому Мцирі став улюбленим ідеалом поета.
Будучи в засланні, поет зустрів серед руїн монастиря старого монаха. Старий розповів Лермонтову про свою непросту долю. В дитинстві він був узятий у полон і відправлений на служіння в монастир. Старий змирився зі своєю долею, однак, спогади про рідну домівку і волі він проніс через все життя. Ця історія настільки вразила поета, що через кілька років він все ж таки зважився на написання знаменитої поеми «Мцирі».
Мцирі – молодий послушник, вирісши в стінах похмурого монастиря. Він гаряче сумує за Батьківщиною. Монастир описується, як похмуре місце, більше схоже на в’язницю. Молодий чернець згадує свій будинок, спів сестер, відважного батька і гірські пейзажі. Туга за вітчизною настільки велика, що він зважується на втечу.
Головний герой поеми здійснює втечу вночі в грозу. Це явище природи підкреслює емоційний стан втікача. Мцирі такий же емоційний і бунтівний, непокірний. Ці ж риси були притаманні Лермонтову.
Юнак, який втік з монастиря, відчайдушно бореться за свою свободу і вступає в сутичку з природою. Їм рухає мрія, яка на думку Лермонтова підносить людину над обставинами. Бажання побачити рідні простори, побачити своїх близьких набагато сильніше за інших обставин, тому герой перемагає в сутичці з диким звіром.
Триденне перебування на волі справило на ченця сильне враження. Він бажає знову опинитися на волі, жадає вільне життя. У той же час герой не боїться смерті, адже тільки загинувши він може знайти спокій.
Автор підкреслює, що людина здатна змінити життєві обставини, якщо є справжня мрія і високі цілі. Мцирі може послужити прикладом любові до Батьківщини, відданість своїм ідеалам.
