Аналіз вірша Лермонтова Сон

Михайло Юрійович Лермонтов написав твір «Сон» в 1841 році. Критики вважають, що саме цей твір варто відносити до пізнього творчості того періоду, так як вірш було написано в найпізніші року. Цей вірш було написано не просто так. Адже Лермонтов в останні роки життя, про що навіть не підозрював, але ніби інтуїтивно все ж передчував щось на зразок цього. П

роизведение було написано бо, що один Лермонтова, Одоєвський, подарував своєму приятелеві – Михайлу Юрійовичу, блокнот для записів, і сказав, щоб він всі сторінки її списав своїми віршами. Він так розраховував підтримати Лермонтова, але зовсім навіть не міг подумати, що свого друга бачить в останній раз в житті. Адже незабаром після цього прекрасний і талановитий чоловік, Михайло Лермонтов, помер на дуелі.

Вірш «Сон» написано ніби не просто так. Воно відразу ж, як би виділяється з лав інших творів поета. Адже, коли поет писав цей твір, він думав про те, що більше ніколи не буде писати свої вірші і просто твору. Він також розумів, що його не дарма вислали на заслання, так як частенько його думки в своїх творах не були такі, які можуть догодити цареві. А саме – вони були волелюбні, і навіть занадто, і суперечили загальним правилам. Саме тому, він також, навіть знав, що буде змушений після всього – незабаром вийти у відставку.

В творі «Сон» всі ці емоції написано, тільки трохи в портативному вигляді. В твір сюжет досить незвичайний. Лермонтов як би описує у своєму головному ліричному героєві – себе самого. Він як би знаходиться вдома – спокій і затишок, там де завжди добре і надійно. Там же знаходяться і дівчата, дівчата, які в захопленні від цієї людини. І тут одна з них, бачить цього ліричного героя зовсім не у вітальні красивою, а на вулиці, а якщо бути точніше – то в жаркій пустелі, де той самотній лежить на землі, на піску, вбитий, не живий і не дихає. Це лякає дівчину, хоча й здається дивним, адже це ознака поганого в житті самого Лермонтова.

Дивіться також:  Образ і характеристика Грузинки в поемі Лермонтова Мцирі твір