Багато поети присвячували свої твори до роздумів над вічними питаннями про сенс життя і всесвіту, про ролі чоловіка і про своє призначення і місце в житті. Трохи відрізняється своєрідністю лірика Михайла Юрійовича.
Присутні в його творах філософські мотиви присвячені пошуку себе в цьому світі, подмечанию того, що найчастіше керує людьми і на чому грунтується життя суспільства. З сумом і гіркотою поет викладає свої спостереження. Виявляється, що неробство, лінощі і ницість в цьому світі вважається благом.
Трагізм буття прослизає в дуже багатьох віршах, а ліричні персонажі Лермонтова кажуть, дуже часто, за нього. Підкреслюючи нікчемність суспільного життя, поет не відокремлює і свого причастя до цього. Навіть не знаходячи собі місця в світі, він все ж таки живе звичайним життям. Так, в «Молитві» він звертається до Всевишнього з проханням пробачити йому те, що він так рідко всує згадує Господа. Усвідомлення поетом гріховної дійсності і своєї участі в ній тільки додають його міркуванням смутку.
Для Лермонтова стає тісним цей світ, в якому ніде розгулятися волелюбної душі, де все обмежується нормами і рамками поведінки. Думки про смерть звучать так, що вона є звільнення. В одному з творів так і говорить поет, що веселіше померти, ніж жити. Помічає він і відсутність гармонії в світі.
У «Монолозі» ведуться міркування поета про долю людини і про його призначення. Тут і помічає він нікчемність і безглуздість буття. Підкреслює поет, що дуже швидко душа людська піддається поганим впливам і що немає в цьому світі ні любові, ні справжньої дружби.
І в багатьох своїх віршів він ставить ці питання і розмірковує на філософські теми з притаманними поетові сумом і трагізмом. І так і не знайшов Лермонтов свого місця в суєтному світі, але знайшов для себе вихід своїх емоцій – творчість. У своїй ліриці він повністю виливає душу.
Твір Філософська лірика Лермонтова 10 клас
Лермонтов Михайло – це поет плеяди «золотого» століття російської літератури, який у своїй творчості велике місце приділяв питанням людського буття, пошуку істини….
Михайло Юрійович рано залишився без матері, і ця втрата наклала «философичный» відбиток на все його подальше творчість.
Практично всі літературна спадщина Михайла Лермонтова – це відповіді, на так звані «вічні питання».
Всі вірші поета на філософську тематику умовно можна розділити на кілька категорій.
До першої можна віднести твори, в яких на перше місце виходять відносини між Господом і людьми, які не намагаються прислухатися до його голосу.
Наприклад, у ліричному творі «Подяку» герой тексту дякує Творцеві за життя, але в уїдливою формі. Він не радий, що йому дарована життя….
Нерідко Бог у творах російського класика несе відповідальність за недосконалість людей, що населяють Землю. Отже, що персонаж ліричного тексту не вірить у Творця, що породжує його страшний антипод. В текст вриваються темні мотиви, як, наприклад, у вірші «Мій демон». І подібних творів у спадщині Михайла Лермонтова дуже велика кількість.
Часто ліричний герой віршів Михайла Лермонтова схиляє свої коліна перед Богом. Він дякує Всевишньому за щастя буття. Як, наприклад, у вірші «Молитва».
Отже, вірші, що складають цю групу, визначають наступні теми в інших його перу належать текстах на філософську тематику.
Друга група віршів – це тексти, в яких постають протилежності. Лермонтов використовує улюблений прийом антитези. Класичним у цьому відношенні є програмний вірш «Вітрило».
Третя група віршів на філософську тематику написана на тему вічних пошуків гармонії життя. Це, переважно, тексти, в яких відбувається злиття Бога і людини. Наприклад, вірш «Коли хвилюється желтеющая нива…»
Таким чином, можна зробити висновок, що твори Лермонтова Михайла Юрійовича на філософську тематику становлять справжню скарбничку мудрості російської культури. Читач, уважно проживаючи тексти, знаходить в них відповіді на «вічні» запитання.
10 клас
