Перша
Ця революція тривала в період з кінця XVII до початку XVIII століття, відома виробленням природознавства у своїй класичній формі. До ключових особливостей цієї революції можна віднести загальноприйняту механічну картину світобудови, яку вважали дієвою для всього співтовариства вчених і дослідників. Об’єктом тут виступала невелика система – механічний пристрій, яке мало чітко визначені зв’язки, що корелюють з властивостями його частин. Щоб осягати знання об’єктивно, не потрібно було звертати увагу на суб’єкт і сам процес пізнання, так як ці фактори просто виключалися. У всіх природних проявах шукали механічні джерела, вся суть життя зводилася до засадничих положень механіки.
Друга
Друга науково-технічна революція почалася наприкінці XVIII століття і тривала до початку XIX століття. Вона характерна переходом від природознавства до організованого багажу відомостей, делящемуся на спеціалізовані гілки. Ключовими рисами такої інтерпретації було те, що була відкинута механістична основна наукова теорія і сформовані такі рівні дослідження, як біологія і хімія, які не зводилися лише до механіки. Кожен предмет почали розглядати в розрізі конкретної гілки науки. Всі об’єкти відтворювалися не тільки у межах механіки, адже з’явилися такі визначення, як стан, освіта і матерія. Вони припускали еволюцію і мінливість предмета в процесі його життєвого циклу. Це повністю суперечило механістичної теорії. Різні явища стали розглядати, розбиваючи їх на елементи.
Вважалося, що справжнє знання можна отримати після складання вивчених складових елементів. Одночасно з цим випливає питання великої кількості методів, а також складність з’єднання воєдино інформації і класифікацій. Однак продовжують існувати раніше прийняті тези, характерні для вченого світу в його класичному вигляді.
